Народився 4 січня у Харкові. По смерті батька (одразу після війни) виховувався у домі дядька, Сергія Григор’єва, разом із кузинами Галиною та Майєю. Діти росли в особливій творчій атмосфері, що панувала у родині.
1953Закінчує Київську художню середню школу ім. Т. Г. Шевченка.
1953–1959Навчається на живописному факультеті Київського державного художнього інституту (майстерня С. Григор’єва). Дипломною роботою стала картина «Льотчики», їй передували інші значні полотна — «На Ельбі. 1945 рік» (1957) та «Веймарська весна» (1958). За першу художник здобув бронзову медаль на всесоюзній виставці, присвяченій VІ Всесвітньому фестивалю молоді і студентів (Москва, 1957).
Після блискучого закінчення інституту працює помічником Сергія Григор’єва у Творчих майстернях Академії мистецтв СРСР, де викладає рисунок. Саме там він захоплюється друкованою графікою, досконало опанує техніки офорту й монотипії.
1960–1961Бере участь у республіканських художніх виставках, традиційно присвячених офіційним радянським суспільно-політичним подіям.
1962Стає членом Спілки художників УРСР.
1963Пише портрет скульптора О. Косткевича. Відтоді інтерес до відтворення образів колег по фаху не полишає художника: пізніше з’являться портрети скульптора Ю. Синькевича (1968), скульпторки Н. Дерегус (1969), художниці Н. Левчишиної (1970), мистецтвознавиці А. Ревенко (1970–1975), скульптора Ю. Рубана (1963–1976).
1965Створює полотна «Прогулянка. Валя і Валентин», «Сусідній двір. Швидка допомога». Попри підкреслену сучасність теми і застосування сміливих, майже кінематографічних ракурсів, ці та інші твори художника вирізняються бездоганною композицією, точним рисунком і довершеністю кольорового рішення. Яким Левич, близький друг художника, згодом напише: «…Ігор був майстром, який відповідає мисленню сьогоднішнього дня, бо у той час для нас своєрідним ідеалом були імпресіонізм, постімпресіонізм. Художники якщо і занурювались у щось, то найчастіше — у т. зв. „ліві“ напрямки. А він цим не захоплювався, він завжди йшов від образу, і тим відрізнявся від нас усіх. Тоді це нам здавалося зрушенням управо, а зараз мені так не здається, скоріше навпаки: саме це ближче до сьогоднішнього дня. Його ставлення до образу і захищало його у певній мірі від провінційного модернізму. Модернізм — справа хороша, але провінційний варіант модернізму доволі огидний»1.
1967Бере участь у ІІ Всесоюзній художній виставці «Фізкультура і спорт в образотворчому мистецтві», де експонує картину «Хлопчаки» (1967). Ця тема пізніше знайде відображення в інших великих творах художника — «Команда фехтувальників», «Спортсмен і тренер» (обидві 1971). Починає роботу над картиною «Легенда київського футболу», присвяченою трагічному матчу 1942 року між командами українських і німецьких футболістів. Твір було завершено у 1976 році.
1967–1976Після тривалої перерви бере участь у щорічних республіканських і всесоюзних художніх виставках, які проходили у Києві, Жданові (нині Маріуполь) і Москві.
1968Створює серію сюрреалістичних естампів, у яких зображено фантастичних комах, риб та інших химерних створінь. Галина Григор’єва пізніше напише про реакцію на них свого батька: «Сюрреалізм викликав огиду у Сергія Олексійовича, бо відображав темну сторону душі, виставляючи потворність і фізіологію (щось подібне є у мистецтві ацтеків), але Ігор не приховував ці роботи, їх бачили друзі у майстерні. Звісно виставляти публічно він їх не міг»2. Яким Левич називає ці твори ключем до творчості художника: «Коли немає зображення людини, у Ігоря зникають гротеск й іронія, на перший план виходить щось похмуре, те, що складно передається словами. Якби він ще пожив, можливо, розвивав би саме цей напрямок»3.
1970-тіПрацює у майстерні на вул. Перспективній, поруч із Михайлом Вайнштейном і Владиславом Мамсіковим. Останній згадує: «Разом ми не тільки працювали, а й проводили вільний час. Збиралися у Валентина Реунова на Андріївському узвозі, він був одним з перших художників, які обживали це занедбане місце. Разом з Ігорем Григор’євим ми часто їздили на пікніки на річку біля Прип’яті, неподалік йшло будівництво Чорнобильської атомної електростанції…»4 Мабуть, саме ці поїздки надихнули художника на створення графічної серії «Чорнобильська АЕС» (1973).
Створює низку полотен на виробничу тему — «Будівництво» (1973–1975), «Третя зміна» (1975), «Земляні роботи» (1976).
Серед інших творів художника, написаних у цей період, на особливу увагу заслуговують картини «Екскурсія» (1971), «У той час мені було 10 років» (1974), «Бурштин Балтики» (1975), «Марафонець» (1976).
1977Помирає 24 січня в Києві.
1 Левич Я. Про мого друга // Контркультура. Графіка «неформальних академіків» 1950–80-х / упоряд. О. Василенко: Аукціонний дім «Золотое сечение». Київ: HUSS, 2017. С. 146–151.
2 Григор’єва Г. Про брата Ігоря. Контркультура. Графіка «неформальних академіків» 1950–80-х / упоряд. О. Василенко: Аукціонний дім «Золотое сечение». Київ: HUSS, 2017. С. 134–145.
3 Левич Я. Про мого друга // Контркультура. Графіка «неформальних академіків» 1950–80-х / упоряд. О. Василенко: Аукціонний дім «Золотое сечение». Київ: HUSS, 2017. С. 146–151.
