Народився 1 серпня у Києві. Батько, Михайло Дубовик — відомий український поет, член літературного об’єднання «Плуг», мати — викладач педагогічного інституту.
1941За звинуваченням у контрреволюційній діяльності заарештовують і засуджують до розстрілу батька Олександра, Михайла Дубовика (буде посмертно реабілітований у 1955 році).
1948–1950Навчається у Київській середній художній школі ім. Т. Г. Шевченка у Геннадія Титова (у нього ж згодом продовжить навчання в стінах художнього інституту). Зберігся автопортрет О. Дубовика 1948 року, написаний у традиційній реалістичній манері. Надалі автопортрети різних років свідчитимуть про важливі світоглядні зсуви, що зумовлюватимуть еволюцію його творчості.
1951–1957Навчається у Київському державному художньому інституті. Фахові настанови викладачів — Геннадія Титова, Михайла Хмелька та Сергія Григор’єва — реалізує у дипломній роботі «Юліус Фучик», яка невдовзі експонується на виставці в рамках VІ Всесвітнього фестивалю молоді і студентів у Москві.
1958Стає членом Спілки художників УРСР, бере активну участь у її громадській діяльності. Пише автопортрет на тлі «Портрету доньки» Михайла Нестерова. Програмність твору виявляється насамперед у манері виконання, властивій кращим зразкам вітчизняного мистецтва кінця ХІХ — початку ХХ ст.
1959–1962Викладає живопис і рисунок у Київському училищі прикладного мистецтва.
1962–1965Під керівництвом Сергія Григор’єва працює у щойно відкритих Творчих майстернях Академії мистецтв СРСР у Києві. У 1962-му створює літографський автопортрет, репродукцію якого згодом доповнить словами: «Що ж мені робити, коли наближається час жаданих відкритих доріг? Запах весни пробуджує в крові трепет все нової манливої надії»1. Підсумовують цей період полотна «Біля блакитного щита» (1964), «Фізики» (1965), «Операція» (1966), в яких виразно простежуються пошуки нового стилю, характерні для українського мистецтва 1960-х років.
1966Пише «Букет», який, порівняно з однойменною роботою минулого року, набуває форми знака, що посяде провідне місце в образно-семантичній структурі філософії майстра.
1967Пише автопортрет на тлі вікна — ще одну програмну декларацію, в якій традиційна образотворча мова поступається місцем універсальній — позачасовій, знаковій.
1968–1970Працює в журналі «Образотворче мистецтво». Саме у цей період малярство Дубовика проходить чергову еволюцію, балансуючи між реалістичністю та абстракцією.
1970-тіЗнаходить фундаментальну композиційну схему, що стане стрижнем більшості його картин. Так, «Пробудження», написане 1970 року, ділиться на чотири сегменти двома лініями, на зіткненні яких вибудовується пластична драматургія образу. Згодом класичні видовжені пропорції полотен Дубовика набувають довершеності у квадратній формі. Виразна еволюція творчості призвела до конфлікту з чиновниками Спілки художників, внаслідок чого роботи Дубовика майже два десятиліття не з’являтимуться на виставках. Незважаючи на це, художник багато працює, створюючи як окремі полотна, так і серії — «Карнавал», «Свято», «Діалог», «Тріумфатори», «Букет» та ін. Наприкінці 1970-х переїздить до нової майстерні на Оболоні. Опинившись у її порожніх чистих стінах, він вирішує знищити частину привезених з собою робіт. З багаття, розведеного у дворі, їх рятує дружина художника, Ірина Дубовик. Ця майже булгаківська історія розповідає про тогочасну реальність більше за сотні сторінок академічних досліджень.
1980-тіПише «Чорний квадрат» (1980) і «Червоний квадрат» (1983). Полемізуючи з видатним попередником, художник стверджує: «Квадрат став заключним моментом європейського і початком нового розуміння образу, як площини. Наповнення такої площини кольором звільнило могутню енергію самого полотна»2.
Створює серії гуашевих робіт. Тематично вони продовжують ряд, реалізований в олії, і вдосконалюють його, додаючи новий вимір — біле тло аркуша, в яке подекуди прориваються палімпсести кольору.
Виконує низку монументально-декоративних робіт в Україні та за її межами: вітражі «Вітер блукань» і «Карнавал» для санаторію «Восход» у Феодосії (1983, 1988), вітраж «Свято» для будівлі Торгівельно-промислової палати в Києві (1986), мозаїка «Світ техніки» на фасаді Будинку юного техніка в Києві (1980), мозаїка «Тріумф знання» для київського заводу «Кристал» (1984), мозаїка «У світі казок» для дитячого садку у смт Хелюля Карельської АРСР (1985), мозаїка «Взаємодія» для Львівського фізико-математичного інституту (1986) та ін.
1984У київському Будинку архітектора проходить перша персональна виставка художника.
1987Бере участь у одній з перших в Україні незалежних виставкових ініціатив творчого об’єднання художників-монументалістів «Погляд» у стінах Київського політехнічного інституту.
1988У залі Спілки художників УРСР у Києві проходить персональна виставка художника.
1989Проводить персональні виставки в залі Спілки художників СРСР у Москві та у галереї Вайнера в Мюнхені.
1990-тіВід 1990 року виставки творів художника влаштовуються щорічно у музеях, виставкових залах і галереях в Україні та за кордоном. У середині декади виконує дві масштабні монументальні роботи — вітражі Ново-Апостольської церкви у Києві (1994–1995) та розпис каплиці Нотр-Дам дез Анж у комуні Бер-лез-Альп поблизу Ніцци (1996). Пише філософські й теоретичні тексти, де у яскравій, нерідко парадоксальній формі викладає свої погляди на мистецтво і на місце художника у ньому. З-посеред них до програмних можна зарахувати «Мій катехізис», «Палімпсести», «Сходи до порожнього неба».
2001Один з автопортретів називається «Здрастуйте, пане Дубовик!» Продовжуючи традицію, започатковану Курбе й Гогеном, художник декларує новий — постмодерністський етап своєї творчості.
2008Створює власні малярські маніфести — «Чорний букет» і «Червоний букет», де знак-символ утримується у білій площині полотна колом, що уособлює духовний світ, і трикутником — символом людини.
2009Стає Почесним академіком Академії мистецтв України. Живе та працює у Києві.
1 Александр Дубовик. Слова. Киев: Софія-А, 2012. С. 215.
2 Александр Дубовик. Слова. Киев: Софія-А, 2012. C. 117.
