Народилася 27 травня у м. Стрий, що на Львівщині, у сім’ї греко-католицького священника Артемія Цегельського. Після Львівського собору 1946 року та арешту батька родину засилають до Сибіру, де й минає дитинство Олександри.
1956Після 10-річного заслання Цегельські повертаються до Львова. Незабаром Олександра, маючи протекцію К. Звіринського, починає готуватися до вступу у Львівський державний інститут прикладного і декоративного мистецтва, у чому їй допомагає один зі старших учнів майстра, Петро Маркович
1960-тіВступає до інституту 1961 року, навчається спершу на відділі художньої кераміки, згодом переводиться на відділ ткацтва. Викладачі — Р. Сельський, К. Звіринський. Захищає диплом у 1967 році. Паралельно з інститутом відвідує підпільну академію Карла Звіринського. З того часу збереглися нечисельні монотипії з навчальними експериментами на мотиви авангардних стилів і стилізовані начерки народних типажів.
Від 1962 року бере участь у всеукраїнських і міжнародних виставках.
Друга половина 1960-х — 1970-тіРанні малоформатні роботи у техніці текстильного колажу демонструють новаторське мислення художниці — зі знанням теорії абстрактної форми й тонким відчуттям емоційної складової кольору. Користаючи з тактильних властивостей матеріалу, Л. Цегельська увійшла в історію львівського експериментального текстилю 1960–1970-х своїми екзистенціальними циклами про «жертву справжнього митця» чи «філософію морального спротиву».
1967 року бере шлюб з ученим-фізиком Романом Крип’якевичем. У їх помешканні проходять конспіративні зустрічі дисидентів, обмін нелегальною літературою, обговорення цензурованої української історії та культури тощо.
У 1972 році у Крип’якевичей відбувається обшук, після якого Романа звільняють з роботи за два місяці до захисту докторської дисертації, а Олександру позбавляють можливості брати участь у виставках. Подальша творчість проходила в умовах постійного нагляду. Незважаючи на нескінченні перепони та політичні звинувачення, продовжує розвивати етнонаціональні ідеї в авангардному руслі (гобелени «Місто князя Лева», 1974, «Портрет», (1976), створює чимало гобеленів на історичну тематику та ассамбляжів з філософськими образами українських дисидентів.
1980–1990-тіУ 1984 році створює масштабний гобелен «Таїна вічності»: «За композиційними, пластичними і колористичними особливостями цей твір можна зачислити до класики європейського образотворчого мистецтва другої половини ХХ ст.»1
У 1979–1994 рр. працює на Львівському художньо-виробничому комбінаті. 1987 року стає членом Спілки художників України.
З кінця 1980-х бере активну участь у процесах відновлення української державності та легалізації Української греко-католицької церкви. Співавтор та ініціатор багатьох джерелознавчих видань з історії УГКЦ та довоєнних громадських рухів в Україні. З 1991 р. очолює церковно-громадську організацію «Українська молодь — Христові».
Плідно працює, створюючи унікальні гобелени: «Палітра Опанаса Заливахи», «На цвинтарі розстріляних ілюзій», «Пробудження», диптих «Дух, наука, думка, воля» та інші.
Олександра Крип’якевич-Цегельська — авторка гобеленів, театральних завіс, декорацій та сценічних костюмів для театральних постановок, а також відома громадська діячка-правозахисник, історик і авторитетний архівіст. Мешкає у Львові, активно займається благочинною діяльністю.
1Яців Р. Леся Крип’якевич-Цегельська : духовні інтеграли елітарності // Образотворче мистецтво. 2018. № 1. С. 26.
