Юр'єв Флоріан

/ Життєпис

1929

Народився 11 серпня у місті Киренськ, що в Іркутській області (Росія). Батько – біолог, репресований радянською владою і засланий до Сибіру, мати походила з евенків (давня назва – тунгуси) – корінного народу, що заселяє східну частину Російської Федерації. 1938 року батько був заарештований вдруге. Третього, післявоєнного арешту він не витримав, покінчивши життя самогубством.

Після закінчення школи робітничої молоді, Флоріан Юр’єв навчається в Іркутському художньому училищі, займаючись водночас музикою і живописом.

1947

Виступає з доповіддю на тему синтезу мистецтв, що проходить у Москві. Цим роком датується одна із композицій Юр’єва, у якій він робить спробу об’єднати мову живопису, музики та лінійного письма.

1948

Приймає участь в Олімпіаді молодих музикантів Східного Сибіру, де отримує першу премію.

1950–1956

Навчання у Київському художньому державному інституті. Після деяких вагань Юр’єв обирає архітектурний факультет, однак невдовзі вирішує освоїти ще одну спеціалізацію і переходить на графічний факультет.

1956

Стає членом Спілки архітекторів УРСР. Запрошується у «Київпроект», де, обіймаючи посаду старшого, а згодом головного архітектора, працює до 1974 року.

Кінець 1950-х

Активно займаючись малярством, починає застосовувати так званий кольоропис – кольорове складове письмо, яке дозволяє «записати» кольором будь-який вербальний, зокрема поетичний твір. «Цей метод виник з мого захоплення поезією. Я писав вірші, тож спробував структурувати їх за допомогою кольору. Колірні рядки складались у картину. Час перетворювався на простір. Якщо вірш розгортається в часі, то його колірний еквівалент можна осягнути миттєво, єдиним поглядом! Я почав перекладати на кольори вірші інших поетів. Виявилося, що кожний великий поет має свій характерний набір кольорів»1, – говорить Юр’єв.

1960

Проектує надземну частину станції метро «Хрещатик». Будівля оформлюється різнокольоровою керамічною плиткою, яка сьогодні збереглася лише у вестибюлі — мозаїки на решті поверхів, виконані Валерієм Ламахом та Ігорем Литовченком, були відхилені приймальною комісією і знищені до її експлуатації.

1962

Приймає активну участь у Республіканському огляді творчості молодих архітекторів, який відбувся у Будинку архітектора, що у Києві. Роботи Юр’єва відразу привертають увагу керівництва спілки та ідеологічних працівників, вилучаються і знищуються як такі, що суперечать засадам радянського мистецтва. Цього ж року забороні підлягає монографія «Музика світла», у якій Юр’єв викладає власну теорію взаємодії зображення і музики (надрукована 1971 року). Попри системний опір публікує статтю «Музика кольору» – у ній він демонструє креслення колірного роялю, покликаного створювати «кольорові акорди, які безперервно змінюють один одного в певному ритмічному порядку, зливаються в яскраву, виразну кольорову гармонію»2.

1966

Опрацьовує проект Світлотеатру, сферична форма якого невдовзі буде застосована автором в архітектурному образі Інституту науково-технічної та економічної інформації. Влаштовує концерт для двох кольороінструментів – замість музики глядачі бачили перетікання одного кольору в інший, що відбувалося на спеціальному екрані.

1969

Київська міська рада народних депутатів затверджує герб Києва, створений Флоріаном Юр’євим у співпраці зі скульптором Борисом Довганем.

1970

Стає членом Спілки художників УРСР.

Кінець 1960-х – початок 1970-х

Проектує один із мікрорайонів житлового масиву «Нивки», палац культури для Дарницького шовкопрядильного комбінату. Останній проект, який сьогодні Юр’єв називає своєю улюбленою архітектурною роботою, так і не був реалізований. Найвідомішою спорудою, створеною ним, став Інститут науково-технічної та економічної інформації, розташований у Києві поблизу станції метро «Либідська». Фасад інституту прикрасили монументальні рельєфи Бориса Довганя. На відміну від архітектури, малярство Юр’єва підпорядковується ідеї кольоромузики, нерідко слугуючи ілюстрацією теоретичних праць автора.

1974

Закінчує аспірантуру Московського поліграфічного інституту, захистивши кандидатську дисертацію «Кольоровий текст в мистецтві книги».

1976–1991

Працює викладачем графічного факультету у київському відділенні Українського поліграфічного інституту ім. Івана Федорова, читаючи курс «Художнє кольорознавство».

1980

Пише докторську дисертацію, яка не допускається до захисту у Львівському поліграфічному інституті через звинувачення у надмірному формалізмі.

Початок 1990-х

Навчається ремеслу виготовлення скрипічних інструментів, водночас займається композицією та вокалом у відомих українських та зарубіжних майстрів. Саме в образі скрипаля й зобразив Юр’єва Борис Довгань.

1991

Обіймає посаду наукового працівника Інституту екогігієни та токсикології ім. Л. Медведя АМН України, де працює досьогодні.

1992

Стає членом Національної всеукраїнської музичної спілки.

1997

За особисті досягнення в культурі та мистецтві Міжнародний біографічний центр у Кембриджі нагороджує Юр’єва золотою медаллю та почесним дипломом доктора мистецтва.

2000

Американський біографічний інститут оголошує Юр’єва «Людиною року».
Живе у Києві. Попри поважний вік багато працює. Засновник та віце-президент Міжнародної Академії «Modus coloris», голова Асоціації майстрів-художників по виготовленню смичкових музичних інструментів Національної всеукраїнської музичної спілки, очільник науково-дослідної лабораторії Національної всеукраїнської музичної спілки.

2019

Живе у Києві. Попри поважний вік багато працює. Засновник та віце-президент Міжнародної Академії «Modus coloris», голова Асоціації майстрів-художників по виготовленню смичкових музичних інструментів Національної всеукраїнської музичної спілки, очільник науково-дослідної лабораторії Національної всеукраїнської музичної спілки.


1 Скляренко Г. Кольори та звуки маестро Флоріана Юр’єва // Образотворче мистецтво. 2008. № 3. С. 76–78.

2 Юр’єв Ф. Музика кольору //Наука і життя. 1962. № 1.

/ Бібліографія
  1. Баздирєва А. «Нічого хорошого в Україні зробити неможливо – все знищать» // Art Ukraine. 2014.
  2. Білоусов А. Колір гармонії // Культура і життя. 1998. 4 лютого.
  3. Білоусов А. Світи Флоріана Юр’єва // Українська музична газета. 2001. № 4.
  4. Богорад Я. Мелодія світла // Радянська Україна. 1965. 30 грудня.
  5. Довгань Р. Секрет поеми вогню // Літературна Україна. 1969. 24 червня.
  6. Інша історія. Мистецтво Києва од відлиги до перебудови: каталог виставки / упоряд. Г. Скляренко, М. Кулівник; НХМУ, Аукціонний дім «Дукат». Київ, 2016. 187 с.
  7. [In]formal. Українське абстрактне мистецтво 1960–1980-х рр.: каталог виставки / Аукціонний дім «Дукат». Київ, 2018. 80 с.
  8. Зелінський Ю. Романтизм професіонала // Всеукраїнська щоденна газета. 2004. 17 січня.
  9. Лекарь Б. Живопись и графика на выставке молодых архитекторов // Строительство и архитектура. 1962. № 9 (93). С. 34–35.
  10. Костів Р. Загадка «Прометея» // Радянська Україна. 1969. 28 червня.
  11. Лесюв М. Концерт музики кольору в Києві // Наше слово. 1966. 30 січня.
  12. Lesiuv M. Niezwykly koncert w Kijowie // Kurier Lubelski. 1966. 19 stycznia.
  13. «Ми український народ: національно-етнічна мозаїка» // Радіо Свобода. 2003.
  14. Педан Ю. Полювання на вільнодумців // Архітектура України. 1991. № 3 (442). С. 56–60.
  15. Плачинда С. Перший концерт… // Ранок. 1966. № 3.
  16. Плачинда С. Чарівний театр // Літературна Україна. 1966. 14 січня.
  17. Республиканский смотр творчества молодых архитекторов // Строительство и архитектура. 1962. № 6 (90). С. 38.
  18. Сикалов В. Дар Юрьева // Столичные новости. 2004. 20 января.
  19. Смирна Л. Століття нонконформізму в українському візуальному мистецтві / Інститут проблем сучасного мистецтва НАМУ. Київ: Фенікс, 2017. 480 с.
  20. Скляренко Г. Кольори та звуки маестро Флоріана Юр’єва // Образотворче мистецтво. 2008. № 3.
  21. Скляренко Г. Юрьев Флориан Ильич // Искусство украинских шестидесятников / Сост. О. Балашова, Л. Герман. Киев: Издательство «Основы», 2015. С. 264–273.
  22. Три художні генерації в колекції Тетяни та Бориса Гриньових / Упоряд. О. Балашова, Г. Глеба. Київ: Видавництво «Основи», 2016. С. 117.
  23. Шевченко О. Геніальний дивак // ПедПРЕСА. 2012.
  24. Шевченко О. Комплекс да Вінчі // Пік. 2003. 19 лютого.
  25. Шикан В. Диригент кольорових рапсодій // Радянська Україна. 1964. 13 вересня.
  26. Шишов О. Симфонія кольорів // Вечірній Київ. 1968. 6 січня.
  27. Шишов О. Співають чарівні кольори // Вечірній Київ. 1967. 9 лютого.
  28. Шістдесят з 60-х: каталог виставки / Упоряд. О. Мітякіна; Комітет мистецтв КМДА, Спілка художників України, ККЦ «Київ». Київ, 1993. 6 с.
  29. Юнаков И., Балашова О. Флориан Юрьев: «Немного «неформально – ну так это же хорошо!» // Искусство украинских шестидесятников / Сост. О. Балашова, Л. Герман. Киев: Издательство «Основы», 2015. С. 362–367.
  30. Юр’єв Ф. Барви навколо нас // Радянська Україна. 1968. 13 вересня.
  31. Юр’єв Ф. Жар-птиця // Літературна Україна. 1965. 25 травня.
  32. Юр’єв Ф. Музика кольору // Наука і життя. 1962. № 1.
  33. Юрьєв Ф. Музыка света. Киев: Музична Україна. 1971. 160 с.
  34. Юрьев Ф. Цветовая образность информации / Серия «Гармония сфер». Том второй. Киев: Екогінтокс, 2007. 320 с.
  35. Яковленко К. Флоріан Юр’єв: «Сучасна архітектура Києва – це піратство» // KORYDOR. 2016.
/ ЗА ПІДТРИМКИ
/ КОНТАКТИ
archive.UU@gmail.com