Ламах Валерій

/ Життєпис

1925

Народився 6 березня у м. Лебедин на Сумщині.

1929

Батьки розлучаються, мати з донькою виїжджає до Москви, де скоро помирає. Валерій залишається з батьком і мачухою, з ранніх років стає самостійним і відповідальним, багато читає, цікавиться мистецтвом і філософією.

1939

Вступає до Ворошиловградського державного художнього училища, навчання у якому буде перервано війною.

1942–1945

Перебуває на примусових роботах у Німеччині. Попри екстремальні умови життя, цей період виявився дуже важливим для духовного зростання художника. Завдяки знанню німецької мови, знайомиться з працями Гегеля, Канта, Шопенгауера, які знаходить на руїнах після бомбардування. Згодом Аліна Ламах напише: «Позбавлення найелементарніших життєвих умов, виснажлива праця, голод, холод — все те, що пов’язано із зовнішнім сприйняттям на фізичному, матеріальному рівні життя, можна було компенсувати тільки втечею в інший світ — світ духовний, щоб вижити у реальному. Зануритись у свої внутрішні переживання нехай навіть нездійсненної, ілюзорної мрії, аби не залишилося місця думкам про зовнішній бік суворого життя»1. Саме тоді зродилася ідея центральної категорії філософії Ламаха — «Коло вічного повернення». Ось як згадує про це художник: «Коло вічного повернення виникло у лихоліття війни і стояло на початку життєвого сходження. І головний пафос був в особистому ставленні до всього, в усвідомленні причетності до Всесвіту. <…> Віра у вічність моменту, у надвизначення, у невипадковість вкоренилися і залишилися на все життя у глибині, якої не торкнувся час»2.

1945

Перебуває у таборі для переміщених осіб, який знаходиться в американській окупаційній зоні поблизу Кельна: «Я малюю колосальні портрети: Сталіна, Рузвельта, Черчіля. Вони прикрашають наш табір», — писав художник3.

Повертається до Ворошиловграду, де відновлює навчання в художньому училищі на ІV курсі.

1948

Закінчує навчання в художньому училищі.

Знайомиться з майбутньою дружиною Аліною, студенткою того ж училища.

1948–1954

Навчається у Київському державному художньому інституті. Але не все складається так, як хотілося: замість живописного факультету його приймають на графічний, а після третього курсу зараховують не до станкової майстерні, а до плакатної, якою керував Василь Касіян.

1952–1964

Активно працює у галузі плаката. З-посеред перших плакатів, надрукованих ще у роки навчання в інституті: «Високі врожаї — країни сила. Слава людям, що їх зростили!» (видавництво «Мистецтво», 1952), «Дамо країні більше цукрових буряків!» (Держсільгоспвидав, 1953), «Вітчизну славимо трудом своїм» (дипломна робота, видавництво «Мистецтво», 1954). Загалом плакати Ламаха не надто відрізняються від тогочасної плакатної продукції політичного спрямування ані змістом, ані формою, однак художник, із властивим йому філософським підходом до життя, знаходить обґрунтування: «Я зрозумів, що сучасний плакат може грати роль ікони. Це не тільки примирило мене з плакатом, але я полюбив його, як найбільш близьку мені форму мистецтва, монументальне мистецтво. Навіть якщо плакат висить в приміщенні, то він з собою вносить відчуття великого простору. У цьому свіжість плаката і нескінченність»4.

Бере участь у республіканських, всесоюзних і міжнародних виставках плаката.

1956

Вступає до Спілки художників УРСР. У подальші роки веде активну громадську діяльність — стає членом правління спілки, головою республіканської ради з монументального мистецтва при Художньому фонді України, членом бюро секції монументально-декоративного мистецтва київської організації СХУ, головою республіканської та членом всесоюзної комісій з монументального мистецтва.

1956–1960

Працює старшим редактором у Державному видавництві образотворчого мистецтва і музичної літератури УРСР.

1957

Виходить друком альбом «Український радянський плакат. 1917–1957» (упор. Б. Бутник-Сіверський), до якого увійшли 9 плакатів Ламаха.

1958–1975

Активно працює у галузі монументального мистецтва, виконуючи замовлення на оформлення інтер’єрів та екстер’єрів громадських будівель. Одним з перших став розпис «Дружба народів» в аванзалі центрального павільйону ВДНГ у Києві (у співпраці з І. Литовченком, І. Скобалом та І. Тихим).

1959–1960

Разом з Е. Котковим та О. Семенком працює над триптихом «Возз’єднання» (темперний розпис) для виставки «Радянська Україна» в рамках Декади української літератури та мистецтва у Москві.

1959–1961

У співпраці з Е. Котковим та І. Литовченком створює декоративні панно в інтер’єрах Київського річкового вокзалу, зокрема «Чайки над водою» (вестибюль), «Дніпро — торгівельний шлях», «Богдан Хмельницький», «Жовтень» (зал очікування), «Україна», «Праця», «Відпочинок» (ресторан); виконує композиції у техніці сграфіто, а також оформлює фасад (врізаний контур, інкерманський камінь).

Створює низку абстрактних композицій. На думку Тетяни Кочубинської, «його досліди з абстракцією та його діяльність у царині радянського офіційного мистецтва не суперечили одне одному завдяки цілісності світовідчуття художника і його усвідомлення власного художнього досвіду як неподільного цілого» 5.

1961

У співпраці з О. Кіщенком та І. Литовченком створює керамічну мозаїку «Соціалістична індустрія» для Всесоюзної художньої виставки у Москві.

1961–1964

Працює редактором плаката у видавництві «Мистецтво».

1962

У співпраці з Е. Котковим та І. Литовченком оформлює інтер’єри та фасад головного корпусу Інституту фізіології рослин і генетики АН УРСР у Києві.

1963

Спільно з Е. Котковим оформлює два зали ресторану «Метро» на вул. Хрещатик.

1964–1965

Разом з Е. Котковим та І. Литовченком створює декоративні панно в аеропорту «Бориспіль», зокрема «Ікар» (зал очікування) та «Мир, труд, щастя» (вестибюль).

1966

У співпраці з Е. Котковим та І. Литовченком оформлює інтер’єри та екстер’єр Палацу культури «Іскра» Жданівського заводу важкого машинобудування (нині «Азовмаш», Маріуполь).

1967

Спільно з Е. Котковим оформлює інтер’єри та екстер’єр питної галереї джерела мінеральної води № 4 в Єсентуках.

1968

У співпраці з Е. Котковим створює мозаїчне панно «Симфонія праці» на торцевій стіні житлового будинку № 21 по Брест-Литовському шосе у Києві (нині просп. Перемоги).

1969–1971

Разом з Е. Котковим працює над оформленням Палацу культури «Хімік» у Дніпродзержинську (нині Кам’янське). Створює мозаїчні панно «До сонця» (передня стінка сценічної коробки) і «Життя» (фойє другого поверху), декоративну плиту біля фонтанів, а також мозаїку «Фігуристки» на торцевій стіні прилеглого кафе.

1969–1978

Працює над «Книгами схем», де фіксує власну філософську концепцію світу, життя, творчості. Роздумам про ідею кола як схеми — ключову для цієї концепції — Ламах присвятив 33 роки, і лише у 1969 році почав занотовувати їх. Про обставини, за яких це відбувалося, пише Аліна Ламах: «І книга схем — „коло знаків“ — створювалася в атмосфері інтересу до неї друзів Ламаха. І писалася зовсім не як книга. Без думки зробити книгу й опублікувати її. Появу нових думок Ламах викладав друзям. Йому було цікаво отримувати відгук з їхнього боку. Гадаю, слухачам теж було цікаво. Це були друзі-однодумці, яких об’єднували спільні ідеї та спілкування протягом тривалого часу. Читання текстів схем було плідним і живим. Воно спонукало нові думки, підтримувало творчий процес Ламаха. Аналогічно створювалися: друга, третя й четверта книги схем. Були розуміння і безконфліктність. Кожну з цих книг автор продовжував доповнювати новим матеріалом»6. Серед друзів-однодумців Ламаха назвімо Григорія Гавриленка, Вілена Барського, Флоріана Юр’єва, Анатолія Лимарєва, Якима Левича, Ганну Заварову, Бориса Лобановського, Геннадія Айгі, Ігоря Блажкова, Валентина Сильвестрова. Слова останнього передають враження від читань Ламаха: «Ця людина ніби показувала нам наочність і реальність духовного світу. Здається, що весь світ став для нього Книгою, і він міг її читати, і щастя цього „читання“ передавав нам, його друзям і поки нечисленним свідкам торжества втілення реальності у нашому тоді скудному й замкнутому соціумі» 7.

1972–1973

Оформлює інтер’єри будівель Тамбовського хімкомбінату (нині завод «Пігмент»): смальтові мозаїки «В ім’я життя» (конференц-зала), «Літо» (харчоблок); латунні карбовані панно «Космос» і «Мистецтво» (палац культури хімкомбінату).

1974–1975

Створює смальтові мозаїчні панно на будівлях Тернопільського бавовняного комбінату (нині «Текстерно»).

З 1974

Викладає рисунок, живопис і композицію на Київському вечірньому факультеті Львівського поліграфічного інституту ім. І. Федорова (доцент кафедри оформлення книги та ілюстрації).

1976

Бере участь у педагогічній тематичній конференції з доповіддю «Вступ до творчості І. Ю. Рєпіна», яка започаткувала останню — п’яту книгу схем Валерія Ламаха.

1978

24 травня помирає у Києві.


1Ламах В. Книги схем. В 2 т. К.: Арт Книга, 2015. Т. 1. С. 40.

2Ламах В. Книги схем. В 2 т. К.: Арт Книга, 2015. Т. 1. С. 39.

3Ламах В. Книги схем. В 2 т. К.: Арт Книга, 2015. Т. 1. С. 53.

4Ламах В. Книги схем. В 2 т. К.: Арт Книга, 2015. Т. 1. С. 60.

5Кочубинская Т. Ламах Валерий Павлович // Искусство украинских шестидесятников / cост. О. Балашова, Л. Герман. Киев: Издательство «Основы», 2015. С. 186.

6Ламах В. Книги схем. В 2. К.: Арт Книга, 2015. Т. 1. С. 42.

7Сильвестров В. О Валерии Ламахе // Новый круг. 1991. № 1. С. 118

/ Відео
/ переглянути всі
/ Бібліографія
  1. Заварова А. Была пора… // Інтервали. Космізм в українському мистецтві ХХ століття: каталог виставки / Авт. концепції В. Раєвський; НХМУ, Henie Onstad Kunstsenter. Київ: Видавництво Раєвського, 2000. С. 122–124.
  2. Заварова Г. Повернення //Філософська і соціологічна думка. 1993. № 3. С. 151–154.
  3. Інша історія. Мистецтво Києва од відлиги до перебудови: каталог виставки / Упоряд. Г. Скляренко, М. Кулівник; НХМУ, Аукціонний дім «Дукат». Київ, 2016. 187 с.
  4. Кадан Н., Лейдерман Ю., Сорокина Е. Созерцание как форма мышления: Валерий Ламах на Documenta 14 // PROSTORY. 2017.
  5. Кочубинская Т. Ламах Валерий Павлович // Искусство украинских шестидесятников / Сост. О. Балашова, Л. Герман. Киев: Издательство «Основы», 2015. С. 184–195.
  6. Ламах А. Как создавалась «Книга схем» Валерия Ламаха // Галерея. 2008. № 1/2 (33/34). С. 57–59.
  7. Ламах В. Книги схем. В 2-х т. Киев: Арт Книга, 2015.
  8. Лобановский Б. Киевские анахореты. Обращение к абстрактным формам в творчестве ряда киевских художников 50-х–60-х годов // Византийский ангел. 1997. № 3. С. 31–40.
  9. Мистецтво України: біографічний довідник. Київ: Видавництво «Українська енциклопедія», 1997. С. 354.
  10. Монументальное и декоративное искусство в архитектуре Украины. Киев: Будівельник, 1975. 96 с.
  11. Сильвестров В. О Валерии Ламахе // Новый круг. 1991. № 1. С. 118.
  12. Сидоренко В. Візуальне мистецтво від авангардних зрушень до новітніх спрямувань. Розвиток візуального мистецтва України ХХ – ХХІ століть / Інститут проблем сучасного мистецтва АМУ. Київ: ВХ[студіо], 2008. 188 с.
  13. Смирна Л. Століття нонконформізму в українському візуальному мистецтві / Інститут проблем сучасного мистецтва НАМУ. Київ: Фенікс, 2017. 480 с.
  14. Смирна Л. Український мистецький нонконформізм. Історичний і світоглядний вимір // Нариси з історії образотворчого мистецтва України ХХ ст.: у 2 кн. / Інститут проблем сучасного мистецтва АМУ. Київ: Інтертехнологія, 2006. Кн. 2. С. 5–57.
  15. Скляренко Г. «Новий» живопис 1960-х років у контексті часу та історичній перспективі // Родовід. 1995. № 3 (12). С. 5–19; передрук. у кн.: Скляренко Г. На берегах. Нотатки до українського мистецтва ХХ століття: зб. статей. Київ: Софія-А, 2007. С. 90–103.
  16. Скляренко Г. Творчість Валерія Ламаха (1925–1978). «Соцреалізм з людським обличчям». Додаток до картини епохи // Мистецтвознавство України: зб. наук. праць. Київ: ІПСМ НАМ України, 2015. Вип. 15. С. 157–170.
  17. Советское монументальное искусство 73: сб. статей. Москва: Советский художник, 1975. 160 с.
  18. Титаренко О. Маленькі нотатки щодо української нефігуративності // Мистецтво України ХХ століття: каталог / Асоціація артгалерей України. Київ: Нігма, 1998. С. 153–155.
  19. Українське малARTство 60–80 рр.: каталог виставки / ЦСМ «Совіарт», Муніципалітет міста Оденсе. Оденсе: Мамменс Богтріккері А/С, 1990. С. 24–25.
  20. Український радянський плакат. Київ: Державне видавництво образотворчого мистецтва і музичної літератури УРСР, 1957. С. не позначені.
  21. Шістдесят з 60-х: каталог виставки / Упоряд. О. Мітякіна; Комітет мистецтв КМДА, Спілка художників України, ККЦ «Київ». Київ, 1993. 6 с.
  22. [In]formal. Українське абстрактне мистецтво 1960–1980-х рр.: каталог виставки / Аукціонний дім «Дукат». Київ, 2018. 80 с.
  23. Nikiforov Ye. Decommunized: Ukrainian soviet mosaics. Kyiv — Berlin: Osnovy Publ., DOM publ., 2017. 256 p.
  24. ƩYMPOƩION. Встречи с Валентином Сильвестровым / Сост. А. Вайсбанд, К. Сигов. Київ: ДУХ І ЛІТЕРА, 2012. 408 с.
/ ЗА ПІДТРИМКИ
/ КОНТАКТИ
archive.UU@gmail.com