Григор'єв Ігор

/ Життєпис

1934

Народився 4 січня у Харкові. По смерті батька (одразу після війни) виховувався у домі дядька, Сергія Григор’єва, разом із кузинами Галиною та Майєю. Діти росли в особливій творчій атмосфері, що панувала у родині.

1953

Закінчує Київську художню середню школу ім. Т. Г. Шевченка.

1953–1959

Навчається на живописному факультеті Київського державного художнього інституту (майстерня С. Григор’єва). Дипломною роботою стала картина «Льотчики», їй передували інші значні полотна — «На Ельбі. 1945 рік» (1957) та «Веймарська весна» (1958). За першу художник здобув бронзову медаль на всесоюзній виставці, присвяченій VІ Всесвітньому фестивалю молоді і студентів (Москва, 1957).

Після блискучого закінчення інституту працює помічником Сергія Григор’єва у Творчих майстернях Академії мистецтв СРСР, де викладає рисунок. Саме там він захоплюється друкованою графікою, досконало опанує техніки офорту й монотипії.

1960–1961

Бере участь у республіканських художніх виставках, традиційно присвячених офіційним радянським суспільно-політичним подіям.

1962

Стає членом Спілки художників УРСР.

1963

Пише портрет скульптора О. Косткевича. Відтоді інтерес до відтворення образів колег по фаху не полишає художника: пізніше з’являться портрети скульптора Ю. Синькевича (1968), скульпторки Н. Дерегус (1969), художниці Н. Левчишиної (1970), мистецтвознавиці А. Ревенко (1970–1975), скульптора Ю. Рубана (1963–1976).

1965

Створює полотна «Прогулянка. Валя і Валентин», «Сусідній двір. Швидка допомога». Попри підкреслену сучасність теми і застосування сміливих, майже кінематографічних ракурсів, ці та інші твори художника вирізняються бездоганною композицією, точним рисунком і довершеністю кольорового рішення. Яким Левич, близький друг художника, згодом напише: «…Ігор був майстром, який відповідає мисленню сьогоднішнього дня, бо у той час для нас своєрідним ідеалом були імпресіонізм, постімпресіонізм. Художники якщо і занурювались у щось, то найчастіше — у т. зв. „ліві“ напрямки. А він цим не захоплювався, він завжди йшов від образу, і тим відрізнявся від нас усіх. Тоді це нам здавалося зрушенням управо, а зараз мені так не здається, скоріше навпаки: саме це ближче до сьогоднішнього дня. Його ставлення до образу і захищало його у певній мірі від провінційного модернізму. Модернізм — справа хороша, але провінційний варіант модернізму доволі огидний»1.

1967

Бере участь у ІІ Всесоюзній художній виставці «Фізкультура і спорт в образотворчому мистецтві», де експонує картину «Хлопчаки» (1967). Ця тема пізніше знайде відображення в інших великих творах художника — «Команда фехтувальників», «Спортсмен і тренер» (обидві 1971). Починає роботу над картиною «Легенда київського футболу», присвяченою трагічному матчу 1942 року між командами українських і німецьких футболістів. Твір було завершено у 1976 році.

1967–1976

Після тривалої перерви бере участь у щорічних республіканських і всесоюзних художніх виставках, які проходили у Києві, Жданові (нині Маріуполь) і Москві.

1968

Створює серію сюрреалістичних естампів, у яких зображено фантастичних комах, риб та інших химерних створінь. Галина Григор’єва пізніше напише про реакцію на них свого батька: «Сюрреалізм викликав огиду у Сергія Олексійовича, бо відображав темну сторону душі, виставляючи потворність і фізіологію (щось подібне є у мистецтві ацтеків), але Ігор не приховував ці роботи, їх бачили друзі у майстерні. Звісно виставляти публічно він їх не міг»2. Яким Левич називає ці твори ключем до творчості художника: «Коли немає зображення людини, у Ігоря зникають гротеск й іронія, на перший план виходить щось похмуре, те, що складно передається словами. Якби він ще пожив, можливо, розвивав би саме цей напрямок»3.

1970-ті

Працює у майстерні на вул. Перспективній, поруч із Михайлом Вайнштейном і Владиславом Мамсіковим. Останній згадує: «Разом ми не тільки працювали, а й проводили вільний час. Збиралися у Валентина Реунова на Андріївському узвозі, він був одним з перших художників, які обживали це занедбане місце. Разом з Ігорем Григор’євим ми часто їздили на пікніки на річку біля Прип’яті, неподалік йшло будівництво Чорнобильської атомної електростанції…»4 Мабуть, саме ці поїздки надихнули художника на створення графічної серії «Чорнобильська АЕС» (1973).

Створює низку полотен на виробничу тему — «Будівництво» (1973–1975), «Третя зміна» (1975), «Земляні роботи» (1976).

Серед інших творів художника, написаних у цей період, на особливу увагу заслуговують картини «Екскурсія» (1971), «У той час мені було 10 років» (1974), «Бурштин Балтики» (1975), «Марафонець» (1976).

1977

Помирає 24 січня в Києві.


1 Левич Я. Про мого друга // Контркультура. Графіка «неформальних академіків» 1950–80-х / упоряд. О. Василенко: Аукціонний дім «Золотое сечение». Київ: HUSS, 2017. С. 146–151.

2 Григор’єва Г. Про брата Ігоря. Контркультура. Графіка «неформальних академіків» 1950–80-х / упоряд. О. Василенко: Аукціонний дім «Золотое сечение». Київ: HUSS, 2017. С. 134–145.

3 Левич Я. Про мого друга // Контркультура. Графіка «неформальних академіків» 1950–80-х / упоряд. О. Василенко: Аукціонний дім «Золотое сечение». Київ: HUSS, 2017. С. 146–151.

4 Вспоминая 70-е. Наглядная агитация, город брезентовых роб и зубная щетка английского офицера: [Рассказывает Владислав Мамсиков] // Корреспондент.net

/ Бібліографія
  1. Від червоного до жовто-блакитного + помаранчеве / автор проекту та головний редактор Л. Березницька Львів — Київ: Оранта, 2004–2005. С. 510–511.
  2. Ігор Григор’єв. 1934–1977: каталог виставки творів. Київ: Спілка художників України, 1982. 48 с.
  3. Ігор Григор`єв: альбом. Київ: Мистецтво, 1987. 33 с.
  4. Игорь Григорьев. Графика: каталог. Киев: ВХ[студіо], 2007. 24 с.
  5. Інша історія. Мистецтво Києва од відлиги до перебудови: каталог виставки / упоряд. Г. Скляренко, М. Кулівник; НХМУ, Аукціонний дім «Дукат». Київ, 2016. 187 с.
  6. Контркультура. Графіка «неформальних академіків» 1950–80-х / упоряд. О. Василенко: Аукціонний дім «Золотое сечение». Київ: HUSS, 2017. 360 c.
  7. Мир Зои Лерман / авт.-сост. С. Ялкут. Киев: ТОО «Ювелир-прес», «Дух і літера», 2008. 352 с.
  8. Мистецька мапа України. Київ: альбом. Київ: Музей сучасного мистецтва України, 2015. С. 76.
  9. Петрова О. Мистецтвознавчі рефлексії: історія, теорія та критика образотворчого мистецтва 70-х років XX ст. — початку XXI. Київ: Академія, 2004. С. 237–239.
  10. Петрова О. Мистецтво другої половини 1950-х — 1980-х років: Живопис // Історія українського мистецтва: У 5 т. / НАН України, ІМФЕ ім. М. Т. Рильського. Київ: Інтертехнологія, 2007. Т. 5: Мистецтво ХХ століття. С. 450–509.
  11. Смирна Л. Століття нонконформізму в українському візуальному мистецтві / Інститут проблем сучасного мистецтва НАМУ. Київ: Фенікс, 2017. 480 с.
  12. Три художні генерації в колекції Тетяни та Бориса Гриньових / упоряд. О. Балашова, Г. Глеба. Київ: Видавництво «Основи», 2016. С. 39, 41.
  13. Шістдесят з 60-х: каталог виставки / упоряд. О. Мітякіна; Комітет мистецтв КМДА, Спілка художників України, ККЦ «Київ». Київ, 1993. 6 с.
  14. L’Art en Ukraine. Toulouse: Musee des Augustins, 1993. P. 136.
/ ЗА ПІДТРИМКИ
/ КОНТАКТИ
archive.UU@gmail.com