/ Головна / #LVIV / Боднар Ігор

Боднар Ігор

/ Життєпис

1941

Народився 8 січня в м. Стрий у родині знаної вишивальниці Ірини Дикої. Естетичні погляди матері зумовили ранній інтерес Ігоря до народного мистецтва. Навчається у Стрийській художній школі у корифеїв довоєнного мистецтва — Петра Обаля (випускника Краківської академії мистецтв) і Романа Ганкевича (випускника Варшавської академії мистецтв). Від них успадкував елементарну малярську грамоту і відчуття стилю.

1958

Знайомиться з однією з засновниць авангардного угруповання АНУМ, художницею Ярославою Музикою, починає готуватися до вступу в художній інститут під її керівництвом.

1959–1969

Здобуває професійну освіту у Львівському державному інституті прикладного і декоративного мистецтва на відділі художнього ткацтва (1959–1965). Серед викладачів — Д. Довбошинський, К. Звіринський, В. Манастирський.

У роки навчання підтримує зв’язок з Я. Музикою, фактично будучи підпільним учнем художниці. Не без її впливу розробляє серію монотипій на мотив давнього українського архетипу: «Писанкове» (1961), «Вікно надії» (1966), «Ніч на полонині» (1968), «Квіткове розмаїття» (1966), «Три верби схилилися» (1968), «Нічний олень» (1967), «Цвіт папороті» (1967), «Космічна серенада» (1967). У другій половині десятиліття працює над серією естампів на екзистенціальну тематику («Нічний скрипаль», «Погляд крізь пристрасні очі», «Перспектива людського життя, «Сумний вечір», «Зозулине гніздо», «Світла постать», «Реальні мрії»).

З 1963 року бере участь у колективних виставках. З 1966 р. викладає на кафедрі художнього текстилю у Львівському державному інституті прикладного і декоративного мистецтва.

1969 року з ініціативи Михайла Косіва та Ігоря Калинця влаштовує першу персональну виставку у залі львівського відділення Спілки письменників України. Але вже на другий день експозицію знімають через негативний відгук «чорного експерта партії» Анатолія Попова. Відтоді за художником стежить КДБ, а сам він поринає у тривалу депресію.

1970-ті

З 1970-го року у графічній творчості І. Боднара розпочинається етнографічний період. Художник ілюструє твори В. Стефаника, Лесі Українки, поєднуючи фігуративні композиції з декоративними орнаментальними колажами; вдосконалює графічну техніку, переважно працюючи з офортами.

У 1970 р. вперше бере участь у міжнародній виставці (Ряшів, Польща), у 1971-му стає членом Спілки художників України.

У 1970–1976 рр. розробляє на кафедрі текстилю Львівського державного інституту прикладного і декоративного мистецтва експериментальну програму «Об’ємно-просторові композиції в текстилі», що базується на теоретичних напрацюваннях західних модерністів і практичних експериментах польських текстильників.

У 1975–1978 рр. творить коротку серію метафізичних портретів «Легенди мого дитинства» («Втеча», «Баба і гніздо», «Дід і птаха»). Активно їздить на всесоюзні текстильні симпозіуми, організовує стажування своїх студентів у Прибалтиці та Польщі.

1980-ті

Продовжує роботу у царині графічної ілюстрації («Баба Митриха», «Великдень» до циклу віршів Івана Франка «Галицькі образки», 1981), опрацьовує різні графічні техніки, виконує екслібриси. Активно займається науковою діяльністю у рідному інституті, організовує теоретичні конференції.

1988–2011

Повертається до витоків, відроджуючи у своїй творчості екзистенціальні теми, архетипні композиції та космогонічні структури. Продуктивно працює у техніці монотипії, використовує авторську методику із застосуванням позолоти, синтетичної фактури та акрилу («Сузір’я надії», 1988; «Чумацький шлях», 1988; «Сатурн», 1988р; «Корабель добра і зла», 1988; «Взаємозв’язок», 1990; «На золотому возі дня», 1990; «Слухаю Всесвіт», 1995; «Каплиця Боїмів», 2000). Багато експонує свої твори за кордоном: бере участь у Міжнародній виставці екслібрису у Вільнюсі (Литва, 1989), VII міжнародній виставці естампу у Тбілісі (Грузія, 1989), виставці української графіки в Нью-Йорку, (США, 1990), Міжнародному конкурсі екслібрису у Сінт-Ніклас (Бельгія, 1991, 1993, 1995), Першій міжнародній бієнале тематичного екслібрису «San Giorgio» (Італія, 1997), виставці «Львівська мистецька школа» у Клівленді (США, 1999), проектах «Сучасне сакральне мистецтво України» у Лілієнфельді (Австрія, 2000) та «Building Cultural Bridges. Art from the Former Soviet Union to America» у Mizel Museum (Денвер, США, 2006). 1997 року проводить персональну виставку в Парижі.

Активну виставкову діяльність веде і в Україні: проводить персональні виставки у Львівській картинній галереї (1991, 2006), у Національному музеї у Львові ім. А. Шептицького (2001), експонує свої твори на трієнале «Графіка 2000» у Києві.

2011

Помирає 19 січня, у період експонування своєї останньої прижиттєвої виставки у львівській галереї «Примус». Похований на полі № 27 Личаківського цвинтаря.

/ Бібліографія
  1. Голод І. Три світи Ігора Боднара // Образотворче мистецтво. 2007. № 2. С. 62–63.
  2. Ігор Боднар. Графіка. Малярство : альбом / автор тексту, упоряд. І. В. Голод. Львів : ПТФВ «Афіша», 2001. 80 с.
  3. Мисюга Б. Євхаристія Ігоря Боднара // Zbruč. 2017. 18 квітня.
  4. Кравченко Я. А чоловікові ще тільки-но п’ятдесят… // Дзвін. 1991. № 12 (566). С. 149–151.
  5. Шимчук Є. «На цих картинах душа моя вся…» // Образотворче мистецтво. 1997. Ч. 2. С. 26–27.
  6. Яців Р. М. Львівська графіка. 1945–1990. Традиції і новаторство. Київ : Наукова думка, 1992. 120 с.
/ ЗА ПІДТРИМКИ
/ КОНТАКТИ
archive.UU@gmail.com