/ Головна / #KYIV / Горська Алла

Горська Алла

/ Життєпис

1929

Народилася 18 вересня в Ялті. Батько, Олександр Горський, був одним із організаторів радянського кіновиробництва, близько року обіймав посаду директора Ялтинської кінофабрики, згодом очолив кіностудію «Ленфільм». Мати, Олена Безсмертна, працювала вихователькою в ялтинських дитячих санаторіях, згодом художником-костюмером у Ленінграді.

1941–1943

Життя привілейованої родини в місті з міцними культурними традиціями порушила війна. Після двох років блокади, Аллу з матір’ю евакуюють до Алма-Ати, де на той час уже працював Олександр Горський. Наприкінці 1943 року він отримує пропозицію очолити Київську кіностудію художніх фільмів (нині Національна кіностудія художніх фільмів ім. О. Довженка), і родина переїздить до щойно звільненого Києва.

1946–1948

Навчається у Київській художній середній школі ім. Т. Шевченка, яку закінчує із золотою медаллю. Серед викладачів з фаху — Володимир Бондаренко, колишній учень Федора Кричевського. Саме він сприяв пробудженню національної самосвідомості у своїх учнях, посіявши в них «перші зерна самоповаги» (Галина Зубченко).

1948–1954

Навчається у Київському державному художньому інституті, зокрема в майстерні Сергія Григор’єва. Дипломна робота — полотно «Санітарна комісія», створене в традиціях радянської реалістичної школи. У 1954-му робота експонується на ІІІ Всесоюзній виставці дипломних робіт студентів художніх вузів СРСР, а наступного року репродукується на листівках, що видаються масовим накладом.

1952 року бере шлюб зі студентом Київського державного художнього інституту Віктором Зарецьким, який невдовзі стане знаним українським художником.

Друга половина 1950-х

Після закінчення інституту бере активну участь у художньому житті країни: експонує твори на виставках (тільки у 1957-му — на трьох, зокрема на Міжнародній виставці образотворчого і прикладного мистецтва в рамках VІ Всесвітнього фестивалю молоді й студентів у Москві); виконує замовлення Міністерства культури УРСР (у 1957 році — картина «Мій Донбас», у 1959-му — груповий портрет бригади комуністичної праці П. Польщикова).

Разом із чоловіком довгий час живе й працює на Донбасі, створюючи низку станкових і монументальних творів на робітничу тему.

1959

Вступає до Спілки художників УРСР.

1960

Пише «Автопортрет із сином» (зберігається в Національному художньому музеї України), де крізь реалістичну манеру, властиву творам попередніх років, пробиваються паростки нового, декоративного стилю.

1960–1961

Працює в селі Горностайпіль Чорнобильського (нині Іванківського) району Київської області. На думку сина художниці Олексія Зарецького, саме тоді вона «цілком віднайшла свою художню мову — не тільки мистецьку, але й життєву емоційну складову»1. Цю тезу впевнено потверджують роботи «Портрет колгоспниці», «Гуси», «Прип’ять. Пором» (усі 1961).

Сміливі видовжені композиції, монументальні, площинно вирішені форми, дзвінкий колорит (художниця чи не вперше застосовує темперний живопис, що надалі стане її улюбленим) свідчать про народження в українському мистецтві нового явища, яке суперечить офіційним соцреалістичним канонам.

1960–1964

Разом із Лесем Танюком, Василем Симоненком, Іваном Світличним, Євгеном Сверстюком, Іваном Дзюбою й іншими представниками нової української інтелігенції (з художників назвімо Віктора Зарецького, Опанаса Заливаху, Галину Севрук, Людмилу Семикіну) стає організатором і активним членом Клубу творчої молоді «Сучасник». Створює портрети більшості своїх друзів-однодумців (у техніках темпери, гуаші, лінориту). Звертається й до образів великих попередників, зокрема Анатоля Петрицького, творчість якого на той час була особливо співзвучною стилістичним пошукам самої художниці.

1961–1963

У рамках діяльності експериментальної театральної студії, заснованої Лесем Танюком при Клубі творчої молоді, виконує проєкти декорацій та ескізи костюмів до вистав «Матінка Кураж та її діти» за п’єсою Бертольта Брехта, «Ніж у сонці» за поезією Івана Драча, «Патетична соната» за п’єсою Миколи Куліша. Також працює над оформленням вистав «Правда і кривда» за романом Михайла Стельмаха й «Отак загинув гуска» за п’єсою Миколи Куліша, які готувалися до постановок у державних театрах. Обидва спектаклі було заборонено, причому останній зняли з показу напередодні прем’єри.

1962

Пише картини «Хліб» і «Абетка», в яких формальні знахідки попередніх творів поєднуються з виразними етнічними мотивами.

1963

Разом із чоловіком мандрує Середньою Азією, відвідуючи Самарканд, Бухару, Ургенч. Результатом стають численні зарисовки олівцем, аквареллю й темперою.

1964

Разом із Опанасом Заливахою, Людмилою Семикіною, Галиною Севрук і Галиною Зубченко виконує ескізи й попередній варіант вітража «Шевченко. Мати» для фоє червоного корпусу Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка. Адміністрація закладу, за мовчазної згоди партійного керівництва, знищує «ідеологічно ворожий» вітраж одразу після його монтажу. Пошуки правди й спроби відстояти свої права призводять лише до того, що Горську й Семикіну виключають зі Спілки художників.

1965

Після хвилі арештів друзів і однодумців (Опанаса Заливахи, Богдана й Михайла Горинів, В’ячеслава Чорновола, Валентина Мороза) Горська активно включається у правозахисний рух, — не тільки підтримуючи, але й нерідко ініціюючи його рішення.

Спілка художників УРСР поновлює членство Горської.

Разом із Григорієм Синицею, Галиною Зубченко (за участі Івана Кулика та Олександра Коровая) виконує для експериментальної школи № 5 у Донецьку вісім мозаїчних панно: «Життя», «Вогонь», «Космос», «Повітря», «Земля», «Сонце», «Надра», «Вода». Роком пізніше на фасаді з'явилося також панно «Прометеї».

Друга половина 1960-х

У складі творчих груп, до яких також входили Григорій Синиця, Галина Зубченко, Віктор Зарецький, Борис Плаксій і деякі інші автори, бере участь у створенні низки монументальних робіт. 1967 року з’являються мозаїчні панно «Дерево життя» й «Боривітер» (Маріуполь, ресторан «Україна»), «Вітер» (Київ, ресторан «Вітряк») і розписи для київських ресторанів «Вітряк» і «Полтава».

1968

Разом із В. Зарецьким, Б. Плаксієм, О. Смирновим, В. Смирновим і А. Лимарєвим, який долучився до групи згодом, розпочинає роботу над мозаїчним панно «Прапор перемоги» для музею «Молода гвардія» у Краснодоні (нині Сорокине). Леся Смирна відзначає головні особливості цієї етапної в історії сучасного українського монументального мистецтва роботи (всі вони пов’язані з трактуванням кольору): підвищена контрастність, екстатична напруга, домінування чистих локальних кольорів.

Цього ж року Горську вдруге виключають зі Спілки художників. Причиною стала її правозахисна діяльність, зокрема підтримка листа-протесту 139 діячів науки й культури проти незаконних арештів і закритих судів над дисидентами.

1970

Останньою монументальною роботою Алли Горської стає невелика мозаїка «Птах», виконана у співпраці з Віктором Зарецьким на фронтоні ресторану «Супій» у селі Гельмязів Черкаської області.

28 листопада трагічно гине у Василькові за нез’ясованих обставин.


1 Алла Горська: альбом / Аукціонний дім «Дукат». Київ: Вістка, 2017. 136 с.

/ Бібліографія
  1. Авер’янова Н. Мистецька еліта України. Алла Горська в когорті шістдесятників // Вісник Київського національного університету ім. Тараса Шевченка. Українознавство. 2014. Вип. 1. С. 57–59.
  2. Авраменко О. Горська Алла // Контркультура. Графіка «неформальних академіків» 1950–80-х. / упоряд. О. Василенко. Київ: HUSS, 2017. С. 64–129.
  3. Авраменко О. Зарецький / Інститут проблем сучасного мистецтва НАМ України. Київ: АДЕФ, 2018. 168 с.
  4. Авраменко О. Та, що йшла проти течії // Finе Art. 2007. № 1. С. 60–65.
  5. Авраменко О. Терези долі Віктора Зарецького. Творчий шлях митця як фокусування процесів трансформації художнього життя в Україні 50–80-х років ХХ століття / Інститут проблем сучасного мистецтва АМУ. Київ: Інтертехнологія, 2006. 256 с.
  6. Алла! Алла! Алилуйя!.. / упор. Л.Огнєва.Донецьк: ДОГО «Центр Діскавері», 2007. 80 с.
  7. Алла Горська: альбом / Аукціонний дім «Дукат». Київ: Вістка, 2017.136 с.
  8. Алла Горська: артмонографія / упоряд. А. Яцковська. Київ: РОДОВІД, Артфундація «Дукат», 2024. 376 с., іл.
  9. Алла Горська. Душа українського шістдесятництва / укл. Л. Огнєва. Київ: Смолоскип, 2015. 712 с.
  10. Алла Горська. Життєпис мовою листів / упоряд. Л. Огнєва. Донецьк, 2013. 518 с.
  11. Алла Горська. Спалах перед світанком / упоряд. О. Лодзинська; Музей шістдесятництва. Київ: ТОВ «Видавництво „Кліо“», 2019. 136 с.
  12. Алла Горська: [текст радіожурналу «Країна Інкогніта» від 25 листопада 2004 року] // Радіо Свобода.
  13. Алла Горська: [текст радіопередачі «30 хвилин у різних вимірах» від 18 вересня 2004 року] // Радіо Свобода.
  14. Алла Горська. Червона тінь калини: Листи, спогади, статті / ред. та упоряд. О. Зарецького та В. Маричевського. Київ: Спалах ЛТД, 1996. 240 с.
  15. Білокінь С. Алла Горська // На зламах епохи.
  16. Білокінь С. Клуб творчої молоді й монументальне мистецтво // Образотворче мистецтво. 2013. № 4. С. 26–29.
  17. Білокінь С. Смерть Алли Горської // Образотворче мистецтво. 1992. № 4. С. 10–14.
  18. Вишеславський Г. Нонконформізм: андеграунд та «неофіційне мистецтво» // Художня культура. Актуальні проблеми: наук. вісн. / Інститут проблем сучасного мистецтва АМУ. Вип. 3.Київ: Інтертехнологія, 2006. С. 171–198.
  19. Голубець О. Між свободою і тоталітаризмом: Мистецьке середовище Львова другої половини ХХ століття. Львів: Академічний експрес, 2001. 176 с.
  20. Гунько О. Алла Горська перейшла на українську мову у зрілому віці // Gazeta.ua. 2009. 17 вересня.
  21. Дзюба І. Між культурою і політикою. Київ: Сфера, 1998. 374 с.
  22. Деркач О. «А ми тую червону калину та й піднімемо…» // Національний музей літератури України: пошуки, дослідження, перспективи / Міністерство культури і туризму України. Київ, 2006. С. 34–43.
  23. Душа українського шістдесятництва / укл. Л. Огнєва. Донецьк: Норд-Комп’ютер 2009. 40 с.
  24. Зарецька-Григор’єва М. Лист до редакції // Образотворче мистецтво. 1991. № 3. С. 17.
  25. Зарецька Т. Горська Алла Олександрівна // Енциклопедія історії України: у 10 т. / редкол.: В. Смолій та ін.; Інститут історії України НАН України. Т. 2. Київ: Наукова думка, 2004. С. 175.
  26. Зарецький О. Алла Горська і початки клубу творчої молоді «Сучасник» // Лесь Танюк. Твори: в 60 т. Т. 30 (довідковий): Щоденники без купюр. Київ: Альтерпрес, 2014. С. 18–37.
  27. Зарецький О. Офіційний та альтернативний дискурси. 1950–1980-ті роки в УРСР. Київ, 2003. 260 с.
  28. Зарецький О. Алла Горська // Українки в історії. Вид. 2. Київ, 2006. С. 234–239.
  29. Зарецький О. Родина Алли Горської в Ленінграді: 1930–1940-і роки // Українознавство / Національний науково-дослідний інститут українознавства. № 1 (34). Київ, 2010. С. 163–167.
  30. Зарецький О. Смерть Алли Горської // Дзеркало тижня. 2005. № 14 (542). 15–22 квітня.
  31. Жиленко І. Homo Feriens: спогади // Сучасність. 2003. № 11. С. 97–127.
  32. Інша історія.Мистецтво Києва од відлиги до перебудови: каталог виставки / упоряд. Г. Скляренко, М. Кулівник; НХМУ, Аукціонний дім «Дукат». Київ, 2016. 187 с.
  33. Квітка на вулкані / ред. О. Зарецький, упор. Л. Огнєва. Донецьк: Норд Комп’ютер, 2011. 336 с.
  34. Корогодський Р. Драма шестидесятників // Образотворче мистецтво. 1991. № 1. С. 1–4.
  35. Корогодський Р. Душа українського шістдесятництва: Алла Горська // Корогодський Р. Брама світла. Шістдесятники. Львів: Вид. Українського католицького університету, 2009. С. 255–276.
  36. Коцюбинська М. Мої обрії. В 2 т. Т 2. Київ: Дух і літера, 2004. С. 383.
  37. Левченко О. Про Аллу Горську // Визвольний шлях. 1998. № 9. С. 1109–1118; № 10. С. 1228–1236.
  38. Малаков Г. Згадуючи Аллу Горську: зі щоденника Георгія Малакова // Київ. 2007. № 9. С. 138–144.
  39. Медведєва Л. Віктор Зарецький. Митець, рокований добою. Київ: Оранта, 2006. 432 с.
  40. Медведєва Л. Шістдесятництво: філософія та естетика опору // Мистецтвознавство України: зб. наук. пр. / Академія мистецтв України, Інститут проблем сучасного мистецтва АМУ. Вип. 5. Київ: Музична Україна, 2005. С. 280–298.
  41. Огнєва Л. Перлини українського монументального мистецтва на Донеччині. Івано-Франківськ: Лілея НВ, 2008. 52 с.
  42. Певний Б. Трагедія Алли Горської: погляд із закордону // Слово і час. 1991. № 11. С. 64–72.
  43. Петрова О. Дорога до храму // Нова генерація. 1992. Спец. вип. С. 16–23.
  44. Петрова О. Мистецтво другої половини 1950-х — 1980-х років. Живопис // Історія українського мистецтва: у 5 т. / НАН України, ІМФЕ ім. М. Т. Рильського. Київ: Інтертехнологія, 2007. Т. 5: Мистецтво ХХ століття. С. 450–509.
  45. Петрова О. «Ноїв ковчег». Живопис другої половини ХХ ст. // Мистецтво України ХХ століття / Асоціація артгалерей України. Київ, 1998. С. 116–121.
  46. Плеяда нескорених: Алла Горська, Опанас Заливаха, Віктор Зарецький, Галина Севрук, Людмила Семикіна: біобібліогр. нарис /авт. нарису Л. Тарнашинська; бібліограф-упор. М. Лук’яненко; наук. ред. В. Кононенко; Міністерство культури України, Національна парламентська бібліотека України». Київ, 2011. 200 с. (Шістдесятництво: профілі на тлі покоління; вип. 13.)
  47. Сверстюк Є. Убитий талант // Образотворче мистецтво. 1991. № 2. С. 21.
  48. Світлична Н. Погром з продовженням // Світличний І., Світлична Н. З живучого племені Дон Кіхотів / упоряд. Н. Коцюбинська, О. Неживий. Київ: Грамота, 2008. С. 443–446.
  49. Смирна Л. Століття нонконформізму в українському візуальному мистецтві / Інститут проблем сучасногомистецтва НАМУ. Київ: Фенікс, 2017. 480 с.
  50. Смирная Л. Горская Алла Александровна // Искусство украинских шестидесятников / сост. О. Балашова, Л. Герман. Киев: Издательство «Основы», 2015. С. 130–141.
  51. Танюк Л. Парастас: Іван Світличний, Алла Горська, Володимир Глухий, Мар’ян Крушельницький. Київ: Сфера, 1998. 146 с.
  52. Три художні генерації в колекції Тетяни та Бориса Гриньових / упоряд. О. Балашова, Г. Глеба. Київ: Видавництво «Основи», 2016. С. 25–26, 229.
  53. Український живопис ХХ — початку ХХІ ст. з колекції Національного художнього музею України: альбом. Хмельницький: Галерея, 2004. 302 с.
  54. Хомяк Р. Американська преса про Аллу Горську і Валентина Мороза // Сучасність. 1971. Ч. 11 (131). С. 125–127.
  55. Художник Віктор Зарецький. Пошуки коріння. Листи, нариси, спогади, статті / ред., упоряд. та підгот. тексту О. Зарецький. Київ: 2009. 268 с.
  56. Через терни — до істини: пам’яті Алли Горської: [спогади] / [Надія Світлична, Людмила Семикіна, Лесь Танюк] // Образотворче мистецтво. 1990. № 5. С. 1–8.
  57. Шістдесят з 60-х: каталог виставки / упоряд. О. Мітякіна; Комітет мистецтв КМДА, Спілка художників України, ККЦ «Київ». Київ, 1993. 6 с.
/ ЗА ПІДТРИМКИ
/ КОНТАКТИ
archive.UU@gmail.com