Левич Яким

1933

Народився 16 лютого у Кам’янець-Подільську. Після війни родина переїздить до Києва.

1947

Відвідує вечірні заняття у Київській художній середній школі ім. Т. Г. Шевченка, готуючись до вступу на денне відділення.

1948–1953

Навчається у Київській художній середній школі ім. Т. Г. Шевченка. «У класі, куди я потрапив… мене вразила атмосфера. Двієчників з різних предметів вистачало, але запеклих ледарів не було. Учні займалися ділом, сиділи й малювали… Я залюбки ходив до школи, що раніше для мене було нечувано», — згадуватиме художник¹.

1954–1961

Навчається у Київському державному художньому інституті, у майстерні Сергія Григор’єва. Ці роки відзначено не тільки вдосконаленням професійної майстерності, а й пошуками власного шляху в мистецтві. Сильне враження на Левича справила виставка творів закарпатських художників (Київ, 1956). Два роки потому його виключають з інституту «за спотворення людей і природи у буржуазно-формалістичному дусі»². За іронією долі, саме у цей час полотно Левича «В обложеному місті» експонується у Москві на Всесоюзній художній виставці, присвяченій 40-річчю ВЛКСМ. Диплом художник захищає екстерном лише у 1961 році.

1959

Пише картину «Будинок на розі» («Трамвайчик»), у якій автор віднаходить свою тематику й індивідуальну образотворчу мову.

1960-ті

Від початку 1960-х починає співпрацю з видавництвом «Веселка», оформлюючи численні дитячі видання.

Пише низку картин, присвячених подіям революції та Великої вітчизняної війни: «1941» (1965), «На захист революції» (1968), «Повернення» (1970).

Твори художника демонструються на республіканських виставках.

1967

Стає членом Спілки художників УРСР.

Кінець 1960-х

Створює цикл під умовною назвою «Біблійні картини», до якого зокрема увійшли роботи «Повчання», «Диспут», «Йов», «Нагорна проповідь», «Туманний ранок», «Місто на горі». За словами автора, «у них зійшлися дві лінії. По-перше… тяга до чогось ґрунтовного, важливого, неминущого, а нічого більш ґрунтовного, ніж біблійні історії, не існує. З іншого боку — той самий життєвий матеріал…»³, що складає основу решти картин художника.

На рубежі 1960–1970-х років з’являється цикл так званих «чорних картин», до якого увійшли роботи «Хворий собака», «Сліпий», «Бесіда», «Жниця».

1970-ті

Остаточно складаються неповторна живописна манера й авторський стиль Левича, що залишаться незмінними впродовж наступних десятиліть. Серед класичних взірців — полотна «Вікна», «Малярі», «Прогулянка», «Гість», «Київський похорон», «Шлагбаум». Дослідниця творчості художника Галина Скляренко пише, що головне у них — «живописне марево, це густе середовище, що летить і дихає, яке й втілює для художника „світ у нас і навколо нас“. А ще — неповторна інтонація щемливого смутку, часу, що минає, очікування, втрати й мудрого прийняття життя у всій його невичерпній простоті й складності…»⁴

Роботи Левича на довгий час зникають з виставок, практично залишаючись невідомими як фахівцям, так і широкому загалу.

Активно працює у галузі книжкової ілюстрації, зокрема оформлює дитячі повісті Григора Тютюнника «Ласочка» (1970), «Лісова сторожка» (1971), «Степова казка» (1973), «Однокрил» (1974).

1974

Стає головним художнім редактором дитячого журналу «Малятко», у редакції якого працює до останніх років життя.

1978

Створює графічний цикл за мотивами сатиричних оповідань Михайла Зощенка, що складається з 12 аркушів, виконаних тушшю та аквареллю.

1985

Бере участь у «Виставці дев’яти» у Республіканському Будинку художника, де, крім творів Левича, експонувалися картини Олександра Агафонова, Галини Григор’євої, Людмили Загорної, Анатолія Лимарєва, Владислава Мамсікова, Віри Морозової, Олександра Сулименка та Юлія Шейніса. Виставка стала неординарною подією в художньому житті Києва, викликавши суперечливу оцінку не тільки з боку глядачів, а й колег-художників.

1991

У співпраці з Юрієм Паскевичем і Олександром Левичем створює пам’ятник «Менора», встановлений у Бабиному Яру в Києві. На гілках семисвічника художник розмістив рельєфи «Процесія» та «Жертвопринесення Авраама».

2019

26 липня помирає у Києві.

¹ Левич А. Хорошие были времена // Мир Зои Лерман / авт.-состав. С. Ялкут. Киев: ТОО «Ювелир-прес», Дух і літера, 2008. С. 52.

² Скляренко Г. Яким Левич: Живопис на перехресті часу. Київ: «Дух і Літера», 2002. С. 4.

³ Скляренко Г., Левич А. Вопросы без ответов. Київ: Неопалима купина, 2005. С. 52.

⁴ Скляренко Г. Левич Аким Давидович // Искусство украинских шестидесятников / сост. О. Балашова, Л. Герман. Киев: Издательство «Основы», 2015. С. 197.