Левич Яким

/ Життєпис

1933

Народився 16 лютого у Кам’янець-Подільську. Після війни родина переїздить до Києва.

1947

Відвідує вечірні заняття у Київській художній середній школі ім. Т. Г. Шевченка, готуючись до вступу на денне відділення.

1948–1953

Навчається у Київській художній середній школі ім. Т. Г. Шевченка. «У класі, куди я потрапив… мене вразила атмосфера. Двієчників з різних предметів вистачало, але запеклих ледарів не було. Учні займалися ділом, сиділи й малювали… Я залюбки ходив до школи, що раніше для мене було нечувано», — згадуватиме художник1.

1954–1961

Навчається у Київському державному художньому інституті, у майстерні Сергія Григор’єва. Ці роки відзначено не тільки вдосконаленням професійної майстерності, а й пошуками власного шляху в мистецтві. Сильне враження на Левича справила виставка творів закарпатських художників (Київ, 1956). Два роки потому його виключають з інституту «за спотворення людей і природи у буржуазно-формалістичному дусі»2. За іронією долі, саме у цей час полотно Левича «В обложеному місті» експонується у Москві на Всесоюзній художній виставці, присвяченій 40-річчю ВЛКСМ. Диплом художник захищає екстерном лише у 1961 році.

1959

Пише картину «Будинок на розі» («Трамвайчик»), у якій автор віднаходить свою тематику й індивідуальну образотворчу мову.

1960-ті

Від початку 1960-х починає співпрацю з видавництвом «Веселка», оформлюючи численні дитячі видання.

Пише низку картин, присвячених подіям революції та Великої вітчизняної війни: «1941» (1965), «На захист революції» (1968), «Повернення» (1970).

Твори художника демонструються на республіканських виставках.

1967

Стає членом Спілки художників УРСР.

Кінець 1960-х

Створює цикл під умовною назвою «Біблійні картини», до якого зокрема увійшли роботи «Повчання», «Диспут», «Йов», «Нагорна проповідь», «Туманний ранок», «Місто на горі». За словами автора, «у них зійшлися дві лінії. По-перше… тяга до чогось ґрунтовного, важливого, неминущого, а нічого більш ґрунтовного, ніж біблійні історії, не існує. З іншого боку — той самий життєвий матеріал…»3, що складає основу решти картин художника.

На рубежі 1960–1970-х років з’являється цикл так званих «чорних картин», до якого увійшли роботи «Хворий собака», «Сліпий», «Бесіда», «Жниця».

1970-ті

Остаточно складаються неповторна живописна манера й авторський стиль Левича, що залишаться незмінними впродовж наступних десятиліть. Серед класичних взірців — полотна «Вікна», «Малярі», «Прогулянка», «Гість», «Київський похорон», «Шлагбаум». Дослідниця творчості художника Галина Скляренко пише, що головне у них — «живописне марево, це густе середовище, що летить і дихає, яке й втілює для художника „світ у нас і навколо нас“. А ще — неповторна інтонація щемливого смутку, часу, що минає, очікування, втрати й мудрого прийняття життя у всій його невичерпній простоті й складності…»4

Роботи Левича на довгий час зникають з виставок, практично залишаючись невідомими як фахівцям, так і широкому загалу.

Активно працює у галузі книжкової ілюстрації, зокрема оформлює дитячі повісті Григора Тютюнника «Ласочка» (1970), «Лісова сторожка» (1971), «Степова казка» (1973), «Однокрил» (1974).

1974

Стає головним художнім редактором дитячого журналу «Малятко», у редакції якого працює до останніх років життя.

1978

Створює графічний цикл за мотивами сатиричних оповідань Михайла Зощенка, що складається з 12 аркушів, виконаних тушшю та аквареллю.

1985

Бере участь у «Виставці дев’яти» у Республіканському Будинку художника, де, крім творів Левича, експонувалися картини Олександра Агафонова, Галини Григор’євої, Людмили Загорної, Анатолія Лимарєва, Владислава Мамсікова, Віри Морозової, Олександра Сулименка та Юлія Шейніса. Виставка стала неординарною подією в художньому житті Києва, викликавши суперечливу оцінку не тільки з боку глядачів, а й колег-художників.

1991

У співпраці з Юрієм Паскевичем і Олександром Левичем створює пам’ятник «Менора», встановлений у Бабиному Яру в Києві. На гілках семисвічника художник розмістив рельєфи «Процесія» та «Жертвопринесення Авраама».

2019

26 липня помирає у Києві.


1 Левич А. Хорошие были времена // Мир Зои Лерман / авт.-состав. С. Ялкут. Киев: ТОО «Ювелир-прес», Дух і літера, 2008. С. 52.

2 Скляренко Г. Яким Левич: Живопис на перехресті часу. Київ: «Дух і Літера», 2002. С. 4.

3 Скляренко Г., Левич А. Вопросы без ответов. Київ: Неопалима купина, 2005. С. 52.

4 Скляренко Г. Левич Аким Давидович // Искусство украинских шестидесятников / сост. О. Балашова, Л. Герман. Киев: Издательство «Основы», 2015. С. 197.

/ Бібліографія
  1. Аким Левич: «Рисовать жизнь, меньше изображать, больше говорить»: [интервью] // Inший Kyiv. 2018. 12 августа.
  2. Білоус О. Туманний ранок // Літературна Україна. 1994. 4 березня.
  3. Димшиць Е. Український живопис кінця 1950-х — початку 1990-х років // Нариси з історії образотворчого мистецтва України ХХ ст.: у 2 кн. / Інститут проблем сучасного мистецтва АМУ. Кн. 2. Київ: Інтертехнологія, 2006. С. 150–192.
  4. Діалог через віки. До 100-ліття хрещення Русі: каталог виставки / Міністерство культури УРСР, Український фонд культури, Київська організація Спілки художників України. Київ, 1988. 64 с.
  5. Диалог с экраном. Рисунки с телевизора художника Акима Левича / авт. вступ. ст. Г. Скляренко. Киев: [б. и.], [2007]. 60 с.
  6. Журавель О. В полоні ностальгії // Культура і життя. 1985. 10 лютого.
  7. Інша історія. Мистецтво Києва од відлиги до перебудови: каталог виставки / упоряд. Г. Скляренко, М. Кулівник; НХМУ, Аукціонний дім «Дукат». Київ, 2016. 187 с.
  8. Кушнір Б. Художники і мистецтвознавці з Кам’янця // Прапор жовтня. 1973. 2 березня.
  9. Левич А. Хорошие были времена // Мир Зои Лерман / авт.-состав. С. Ялкут. Киев: ТОО «Ювелир-прес», Дух і літера, 2008. С. 46–55.
  10. Макаров А. Важкий лірик // Літературна Україна. 1966. 4 жовтня.
  11. «Мы все чувствовали себя робинзонами…»: [интервью с Акимом Левичем] // Антиквар. 2016. № 7–8 (97). С. 46–51.
  12. Найден А. Аким Левич // Советская графика’77. Москва: Советский художник. 1979.
  13. Петрова О. Мистецтво другої половини 1950-х — 1980-х років: Живопис // Історія українського мистецтва: у 5 т. / НАН України, ІМФЕ ім. М. Т. Рильського. Т. 5: Мистецтво ХХ століття. Київ: Інтертехнологія, 2007. С. 450–509.
  14. Петрова О. Ноїв ковчег. Живопис України другої половини ХХ століття. Тенденції // Мистецтво України ХХ століття: каталог / Асоціація артгалерей України. Київ: Нігма, 1998. С. 117–121.
  15. Ременников В. Гиппократ и музы // Комсомольское знамя. 1967. 18 января.
  16. Ременников В. Сходство и самобытность // Комсомольское знамя. 1968. 16 марта.
  17. Скляренко. Аким Левич: [альбом]. Киев: ArtHuss, 2015. 47 с.
  18. Скляренко Г. Вечностью наполненный миг… Про киевского художника Акима Левича // Егупец. 1998. № 4.
  19. Скляренко Г. «Дивні картинки» Якима Левича // Скляренко Г. Українські художники: з відлиги до незалежності. Кн. 1. Київ: ArtHuss, 2018. C. 179–200.
  20. Скляренко Г. Живопис Якима Левича в контексті українського мистецтва другої половини ХХ століття // Мистецтвознавство України: наук. зб. Київ: ІПСМ НАМ України, 2014. Вип. 14. С. 183–189.
  21. Скляренко Г. Золота лінія // Культура і життя. 1991. 18 травня.
  22. Скляренко Г., Левич А. Вопросы без ответов. Київ: Неопалима купина, 2005. 64 с.
  23. Скляренко Г. Левич Аким Давидович // Искусство украинских шестидесятников / сост. О. Балашова, Л. Герман. Киев: Издательство «Основы», 2015. С. 196–205.
  24. Скляренко Г. На берегах. Нотатки до українського мистецтва ХХ століття: збірник статей. К.: Софія-А, 2007. 336 с.
  25. Скляренко Г. «Несучасне мистецтво» Акима Левича // Дзеркало тижня. 2013. № 21. 14 червня.
  26. Скляренко Г. «Новий» живопис 1960-х років у контексті часу та історичній перспективі // Родовід. 1995. № 3 (12). С. 5–19.
  27. Скляренко Г. Про «тихий живопис» // Образотворче мистецтво. 1992. № 3. С. 34–37.
  28. Скляренко Г. Світло і тінь на тлі пейзажу // Київ. 1994. № 10. С. 166–168.
  29. Скляренко Г. Троє з шістдесятих // Культура і життя. 1991. 24 серпня.
  30. Скляренко Г. Яким Левич: Живопис на перехресті часу. Київ: «Дух і літера», ВХ[студіо], 2002. 32 с.
  31. Склярська М. Київський художник Яким Левич // Хроніка-2000. 1998. Вип. 21–22. С. 455–459.
  32. Слабошпицький М. Відкриття суті // Молода гвардія. 1973. 30 червня.
  33. Смирна Л. Століття нонконформізму в українському візуальному мистецтві / Інститут проблем сучасного мистецтва НАМУ. Київ: Фенікс, 2017. 480 с.
  34. Три художні генерації в колекції Тетяни та Бориса Гриньових / упоряд. О. Балашова, Г. Глеба. Київ: Видавництво «Основи», 2016. С. 103.
  35. Українське малARTство 60–80 рр.: каталог виставки / ЦСМ «Совіарт», Муніципалітет міста Оденсе. Оденсе: Мамменс Богтріккері А/С, 1990. С 34–35.
  36. Фогель З. Менора над Бабьим Яром // Вестник Израиля. 1995. 29 сентября.
  37. Цикорна С. Равновесие достоинств // Неделя. 1979. 1 марта.
  38. Шістдесят з 60-х: каталог виставки / упоряд. О. Мітякіна; Комітет мистецтв КМДА, Спілка художників України, ККЦ «Київ». Київ, 1993. 6 с.
  39. «Я дорастал до неофициального художника» // Kyiv daily. 2019.
  40. Яким Левич. Живопис: альбом. Київ: Музей сучасного образотворчого мистецтва України, 2010.
  41. L’Art en Ukraine. Toulouse: Musee des Augustins, 1993. P. 143.
/ ЗА ПІДТРИМКИ
/ КОНТАКТИ
archive.UU@gmail.com