Вайнштейн Михайло

/ Життєпис

1940

Народився 20 лютого у м. Дружківка на Донеччині. Батько працював трактористом, мати викладала в початкових класах місцевої школи.
Війна принесла Михайлові важкі випробування — 1941 року гине на фронті батько, а 1942-го в евакуації помирає мати. Разом зі старшим братом живе у бабусі й тітки, однак невдовзі дітей віддають до київського дитячого будинку для обдарованих дітей.

1950

Гине остання близька людина Михайла — брат Володимир, який щойно закінчив художню школу (його нечисленні малюнки зберігаються донині у родинній колекції). Трагічна тема втраченої родини бентежитиме Вайнштейна протягом усього життя, втілившись у полотнах «Брати. 1941 рік» (1967), «Батько. 1941 рік» (1973), «Ішов перший рік війни. (Бабуся. 1941 рік)» (1979).

1950–1957

Навчається у Київській художній школі ім. Т. Г. Шевченка, після закінчення якої робить спробу поступити до Московського державного художнього інституту ім. В. Сурикова, але його не приймають. Повернувшись з Москви, близько року працює художником-оформлювачем на Київській кондитерській фабриці ім. Карла Маркса.

1959–1965

Навчається у Київському державному художньому інституті (майстерня Михайла Хмелька). Над дипломною роботою «Ласкаво просимо» Вайнштейн працює впродовж кількох років, виконуючи безліч начерків, малюнків та етюдів з натури. Героями останніх стали мешканці села Великий Перевіз на Полтавщині, куди Михайло разом з іншими студентами та викладачем Валентиною Виродовою вперше приїхав влітку 1961 року, і відтоді відвідував ці мальовничі місця багато разів.

1965

Картина «Ласкаво просимо» демонструється на Виставці дипломних творів, ескізів, етюдів і кращих курсових робіт студентів Київського державного художнього інституту (Київ), на Одинадцятій всесоюзній виставці дипломних робіт студентів СРСР (Москва). Відтоді твори Вайнштейна експонуються на багатьох республіканських і всесоюзних виставках.

Знайомиться з майбутньою дружиною — студенткою факультету історії та теорії мистецтва Київського державного художнього інституту Ніною Шостак.

За сприяння Сергія Григор’єва Михайло Вайнштейн отримує кімнату в будинку на розі вулиць Саксаганського та Червоноармійської (нині Велика Васильківська). Перша майстерня художника, де він працював разом з Олексієм Орябинським, розташовувалася на вул. Васильківський.

1965–1967

Продовжує вдосконалювати свою художню майстерність у Творчих майстернях Академії мистецтв СРСР, що розташовувалися у Києві на вул. Сошенка, під керівництвом Сергія Григор’єва. Цей період був особливо плідним для молодого живописця — з’являються численні портрети і натюрморти, картини «Брати. 1941», «Шахи», «Нічне чергування», «Лікнеп».

1967

Вступає до Спілки художників України.

1968

Пише картину «Перші», що змальовує комсомольців 1920-х років. Згодом полотно буде втрачено, і 1980 року художник створить варіант цієї роботи. Звертаючись до історико-революційної тематики, художник не тільки не поступається своїми творчими принципами, а й знаходить особливу стилізовану манеру, яка втілиться й у пізніших полотнах — «Бетон першої п’ятирічки» (1969) та «День перший» (1980).

Родина оселяється у Бехтеревському провулку.

Народжується син Володимир, що надихнуло художника на створення картини та скульптури, присвяченим материнству, — обидві мають назву «Чекання».

1960-ті

Завдяки активній творчій позиції та винятковій працездатності Вайнштейн мав незаперечний авторитет серед сучасників, посівши одне з чільних місць у тогочасному мистецтві Києва. Відомий культуролог Роман Корогодський згодом напише про умовне коло «друзів Михайла Вайнштейна» , до якого зарахує тих художників, котрих цікавив світ людських пристрастей, а також проблеми самого образотворення — його мови, засобів, стилістики тощо. Вайнштейн багато фотографує. Нещодавно знайдений фотоархів художника, що налічує близько 150 плівок, свідчить про неабияке обдарування автора. Можна упевнено говорити, що ці роботи посядуть гідне місце в історії української фотографії.

1970

Отримує квартиру на вул. Січневій (нині Багговутівська).

1971

Створює полотно «3 × 4», смілива композиція та підкреслена декоративність якого виходить за усталені стилістичні межі творчості художника. У «клітинках-фотографіях» Вайнштейн розмістив портрети друзів, разом з якими він перебував у Будинку відпочинку і творчості художників «Сенеж» під Москвою.

1972

Пише картину «Григорій Варсава Сковорода», яка згодом увійде до експозиції Національного художнього музею України.

1974

Отримує майстерню на вул. Перспективній. Народжується донька Дар’я.

1970-ті

Тематична картина поступається місцем творам камерного характеру, — переважають пейзажі (Київ, Седнів), портрети дружини та дітей, натюрморти. На особливу увагу заслуговують і портрети художників Сергія Отрощенка (1972), Анатолія Лимарєва (1979), Валерія Акопова (1979). В останні роки створює декілька скульптурних творів, серед яких портрети Михайла Штаєрмана (1974–1975) та Ігоря Григор’єва (1975–1979). Навколо Вайнштейна формується група учнів, серед яких нині відомі архітектор Ігор Паламарчук, реставратор Ганна Горишняк, мистецтвознавець Едуард Димшиц та інші.

1981

26 травня помирає у Києві. Ольга Петрова розповідає, як друзі Михайла кілька тижнів поспіль чергували під стінами Жовтневої (нині Олександрівської) лікарні, намагалися зібрати гроші на ліки для Михайла, однак хвороба, набута ще в роки важкого дитинства, перемогла.

/ Бібліографія
  1. Афанасьєв В. На порозі самостійної творчості // Літературна Україна. 1965. № 93 (2262). 19 листопада. С. 1.
  2. Бурлака В. Идя по следу «отсутствия»… // Зеркало недели. 2002. № 4 (379). 2 февраля. С. 17.
  3. Буйгашева А. Б. Майбутні художники в картині М. І. Вайнштейна «Три друга» // Гуманітарні студії НАКККіМ — 2017: матеріали Міжнародної науково-теоретичної конференції (Київ, 23 листопада 2017 р.). Київ: НАКККіМ, 2017. С. 121–125.
  4. Димшиць Е. Український живопис кінця 1950-х — початку 1990-х років // Нариси з історії образотворчого мистецтва України ХХ ст.: у 2 кн. / Інститут проблем сучасного мистецтва АМУ. Київ: Інтертехнологія, 2006. Кн. 2. С. 150–192.
  5. Димшиць Е. Був такий художник // Наука і культура. Україна: щорічник. Вип. 22. Київ, 1988. С. 491–495.
  6. Дульфан Л. О Мише Вайнштейне и о других… // Дерибасовская — Ришельевская: Альманах. 2011. № 44. С. 221–225.
  7. Інша історія. Мистецтво Києва од відлиги до перебудови: каталог виставки / упоряд. Г. Скляренко, М. Кулівник; НХМУ, Аукціонний дім «Дукат». Київ, 2016. 187 с.
  8. Київська колекція. Від 50-х років ХХ століття до сьогодення: альбом. Київ: Дух і літера, 2015. С. 52–57.
  9. Клочко Д. «Киевская коллекция». Еврейская тема в творчестве художников Украины // Антиквар. 2016. № 11–12 (99). С. 64–71.
  10. Корогодський Г. Здрастуй, Мишко! (Михайло Вайштейн) // Корогодський Р. Брама світла. Шістдесятники. Львів: Вид. Українського католицького університету, 2009. С. 506–518.
  11. Марченко І. Невідомий Вайнштейн // Образотворче мистецтво. 2007. № 4. С. 38–39.
  12. Мир Зои Лерман / авт.-сост. С. Ялкут. Киев: ТОО «Ювелир-прес», Дух і літера, 2008. 352 с.
  13. Мистецька мапа України. Київ: альбом. Київ: Музей сучасного мистецтва України. 2015. С. 52.
  14. Михаил Вайнштейн: каталог выставки / куратор проекта О. Петрова; Stedley Art Foundation. Київ: ВХ[студіо], HUSS, 2013. 6 с.
  15. Михайло Вайнштейн. Вибрані фотографії / упоряд. В. Сахарук. Київ: Вид. дім «АДЕФ-Україна», 2016. 16 листівок.
  16. Михайло Вайнштейн. Живопис. Графіка. Скульптура: каталог виставки творів / авт. вступ. статті М. Склярська. Київ: Спілка художників України, 1987. 32 с.
  17. Михайло Вайнштейн // Село. Століття мистецьких інспірацій: каталог / авт.-упоряд. В. Сахарук. Київ: Вид. дім «АДЕФ-Україна», 2015. С. 96–115.
  18. Михайло Вайнштейн. Фотоархів / авт.-упоряд. В. Сахарук. Київ: Вид. дім «АДЕФ-Україна», 2016. 400 с.
  19. Пекаровський М. Ласкаво просимо // Сільські вісті. 1965. 11 грудня.
  20. Петрова О. Мистецтво другої половини 1950-х — 1980-х років: Живопис // Історія українського мистецтва: у 5 т. / НАН України, ІМФЕ ім. М. Т. Рильського. Київ: Інтертехнологія, 2007. Т. 5: Мистецтво ХХ століття. С. 450–509.
  21. Петрова О. Михайло Вайнштейн // Нісайон. Київ, 1994. С. 14–15.
  22. Петрова О. Ноїв ковчег. Живопис України другої половини ХХ століття. Тенденції // Мистецтво України ХХ століття: каталог / Асоціація артгалерей України. Київ: Нігма, 1998.
  23. Петрова О. Єврейські художники з українського андерграунду // Сучасність. 1992. № 8 (376). С. 128.
  24. Петрова О. Третє око: монографічна збірка статей. Київ: ІПСМ НАМ України, 2015. С. 239–242.
  25. Склярська М. Незабуте ім’я // Образотворче мистецтво. 1992. № 5. С. 29–30.
  26. Смирна Л. Століття нонконформізму в українському візуальному мистецтві / Інститут проблем сучасного мистецтва НАМУ. Київ: Фенікс, 2017. 480 с.
  27. Сидор-Гибелинда О. Потаенная свобода // Антиквар. 2010. № 5 (43). С. 36–43.
  28. Теплицький В. Історія однієї картини // Спортивна газета. 1984. 17 листопада.
  29. Три художні генерації в колекції Тетяни та Бориса Гриньових / упоряд. О. Балашова, Г. Глеба. Київ: Видавництво «Основи», 2016. С. 40.
  30. У Києві покажуть унікальний фотоархів Михайла Вайнштейна // Art Ukraine. 2017.
  31. Український живопис ХХ — початку ХХІ ст. з колекції НХМУ: альбом. Хмельницький: Галерея — Київ: Артанія Нова, 2006. 304 с.
  32. Фогель З. Він жив несуєтно і дзвінко // Україна. 1987. № 48 (1608). С. 12.
  33. Фотоархив Михаила Вайнштейна // Антиквар. 2016. № 11–12 (99). С. 6–7.
  34. Шеремет А. Родом из войны // Вечерний Киев. 1987. 28 серпня.
  35. Шістдесят з 60-х: каталог виставки / упоряд. О. Мітякіна; Комітет мистецтв КМДА, Спілка художників України, ККЦ «Київ». Київ, 1993. 6 с.
  36. Шостак Н. Бывают странные сближения… Марк Шагал — Михаил Вайнштейн // Антиквар. 2012. № 10 (67). С. 104–109.
  37. Шостак Н. В начале был рисунок // Антиквар. 2010. № 10 (47). С. 84–90.
  38. Шульгіна Г. Художник — совість суспільства // Наша газета. 1999. № 34. С. 14.
  39. Ялкут С. Жил-был художник. (Из книги «Страницы из жизни Михаила Вайнштейна») // Єгупець: художньо-публіцистичний альманах. № 23. Київ: Дух і літера, 2013. С. 290–359.
  40. [In]formal: Українське абстрактне мистецтво 1960–1980-х рр.: каталог виставки / Аукціонний дім «Дукат». Київ, 2018. 80 с.
  41. L’Art en Ukraine. Toulouse: Musee des Augustins, 1993. C. 129.
  42. Ukrainian Painting: альбом / сост. П. Белецкий, Л. Владич. Ленинград: Аврора, 1976. С. 13, 25, 139.
  43. Ye. Zavarzin. What’s happening. Yevhen Zavarzin Gallery and Studio. In Memory of Mykhailo Vainstein // The Day. 2000. № 29 (122). Oktober, 24. P. 7.
/ ЗА ПІДТРИМКИ
/ КОНТАКТИ
archive.UU@gmail.com