Народився 1937 р. у с. Чорноріки на Лемківщині (нині територія Польщі).
1945–1954Родину примусово переселяють до м. Борислав Львівської області, відповідно до радянсько-польської Угоди про взаємний обмін населенням у прикордонних районах, що передувала операції «Вісла».
Перші мистецькі навички здобуває під керівництвом учителя художньої школи у Бориславі.
1954–1965Навчається на відділі монументального живопису Львівського училища прикладного мистецтва ім. І. Труша (1954–1959). Знайомиться з Карлом Звіринським, під його впливом активно займається самоосвітою — вивчає європейську літературу, філософію, музику.
Після закінчення училища вступає на відділ художньої кераміки Львівського державного інституту прикладного і декоративного мистецтва, який закінчить у 1965-му. Значну роль у творчому формуванні молодого художника відіграють викладачі: Роман Сельський прищеплює відчуття кольору, спираючись на досвід французьких майстрів, Михайло Курилич навчає видобувати «логіку форми» з народного мистецтва. В інститутські роки Маркович стає одним із наближених учнів Карла Звіринського, з перших днів відвідує його підпільну академію, плідно віддзеркалюючи у своїй творчості етапи її теоретичного розвитку.
До ранніх творів Марковича належать методичні рефлексії на авангардні стилі, зокрема фовізм і кубізм («Натюрморт», 1959; «Біля стола», 1962; «Більярд», 1965).
Друга половина 1960-хУ той час, коли підпільна академія перетворюється на закриту групу приятелів К. Звіринського, Маркович здійснює низку масштабних задумів у техніках ассамбляжу й тактильної абстракції («Корабель, 1967»). Його серії «ґудзикових образів» (1966–1968) формально наближаються до зразків високого модернізму у повоєнному мистецтві Італії та Франції.
Герметизм Петра Марковича заглиблюється в індивідуальний світ спогадів та асоціацій. Предметні кодування — ґудзики, що прийшли у його творчість під враженням від побаченого у крематорії («Чорні квіти», 1967), бляшанки («Композиція», 1967), линви, — подібно до «дрібниць» К. Звіринського, виявляють культуру закритої інтелектуальної форми. Як і численні зразки герметичного мистецтва інших культур, рання творчість П. Марковича пов’язана із заглибленням у духовні практики, як-то християнський містицизм (триптих «Голгофа», 1968, «Мадонна», 1968).
Перша половина 1970-хНа початку десятиліття створює ряд живописних робіт метафізичного змісту: «Сльоза Аполлона» (1970), «Ностальгія» (1971), «Лемківська сюїта» (1971). У 1972–1973 рр., в умовах агресивної русифікації та значного тиску на інтелектуалів, привносить до своєї творчості асоціативні образи. Зокрема, у керамічній скульптурі наративом стає протистояння мислячого індивіда системі («У клітці», 1973).
У 1974–1975 рр. з’являються структурні композиції у техніці полив’яної кераміки («Ритми І», 1974).
1973–1988Цей період визначається ситуативним поверненням до реалістичної форми у малярстві («Червоні маки», 1977, «Зима в Карпатах», 1980, «Ранок лісоруба», 1980), а також до сувенірної керамічної продукції (пласт «Натюрморт з лимоном», 1973, таріль «Зима», 1973). Художник їздить на пленер, пише натюрморти, створює сюжетні композиції на керамічних виробах у техніці емалевого розпису.
1976 року припиняє викладацьку діяльність у Львівській дитячій художній школі, де працював після закінчення інституту, через публічне визнання своєї приналежності до Євангельської церкви.
1988–1991Повертається до метафізичних образів і безпредметного живопису. Створює ряд знакових полотен в авторській техніці тактильної абстракції: «Квіти Чорнобиля» (1990), «Акценти» (1990), «Повалені янголи» (1990). Приймає запрошення викладати на кафедрі монументального живопису Львівського державного інституту прикладного і декоративного мистецтва.
1991–2000-ніУ 1991 р. емігрує в США, оселяється у Рентоні (штат Вашингтон). Працює у сферах ассамбляжу («Алфавіт», 2001, «Рефлексії», 2001, «Ключі», 2003), абстрактного малярства («Нестабільність», 2003), ландшафтної пластики («Адам — син землі», 1996, «Планета», 1996, «Єва», 2002). Твори експонуються на численних виставках в Америці, закуповуються для державних колекцій. У 1998–2005 рр. викладає у мистецьких закладах штату Вашингтон.
2018Помирає у США. На могилі митця у Рентоні викарбовано вірш з Книги пророка Даниїла: «Розумні сяятимуть небесним сяйвом, — і ті, що навернуть багатьох до справедливости, неначе зорі, повіки, назавжди» (Дан. 12:3).
