Ігнатов Костянтин-Вадим

/ Життєпис

1934

Народився 2 лютого у Харкові.

1948–1956

Навчається у Київській художній середній школі ім. Т. Г. Шевченка.

1962–1964

Навчається в Київському державному художньому інституті. Костянтин Заруба та Василь Касіян, його викладачі, належали до адептів повоєнної української соцреалістичної школи, тож Вадим, якого ще у художній школі називали «найталановитішим і найвільнішим», небагато перейняв від їх настанов. Останні залишили свій слід хіба що у низці плакатів, які він виконав після двох років занять в інституті, зокрема «Попередження агресивним блокам» (1964), «Реваншисти з НАТО» (1966) тощо.

1962

Починається співпраця з видавництвом «Веселка», що триває до середини 1990-х років, – впродовж цього часу Ігнатов оформлює близько ста книжок, на яких виховалося не одне покоління дітей. Мирне співіснування офіційної замовної роботи і творчості для себе та вузького кола однодумців було чи не найбільш характерною рисою українського неофіційного мистецтва другої половини ХХ століття. Схожим чином Валерій Ламах та Ернест Котков значну частину свого часу віддавали плакату, а згодом монументально-декоративному мистецтву, Яким Левич – журналу «Малятко», Галина Севрук – керамічним сувенірам.

1967

У видавництві «Веселка» виходить друком ілюстрована Ігнатовим книжка Джанні Родарі «Планета новорічних ялинок». У ній художник дещо відходить від характерного у 1960-ті загального стилю, властивого його попереднім роботам, наприклад «Казкам про добро і зло» Романа Чумака чи «Оповіданню про скляну ниточку» Паоли Утевської (обидві – 1965), і починає пошуки власної художньої мови, яка остаточного складеться наприкінці декади.

1970

Ігнатов ілюструє казахські народні казки, об’єднані назвою «Хто найдужчий?», які започатковують блискучу серію, присвячену казкам народів світу. У 1970-ті вийдуть «Грузинські народні казки» (1971), «Вірменські народні казки» (1977), а у 1980-ті ці книжки будуть з’являтися мало не щорічно – «Сто розумів. Алтайські народні казки» (1982), «Вовк і пастухи. Латиські народні казки» (1983), «В’єтнамські народні казки» (1984), «Чечено-інгуські народні казки» (1985). Саме ілюстрації художника спричинилися до їх успіху. У них йому вдалося створити напрочуд переконливі образи казкових персонажів, вдало поєднуючи лінію, штрих та кольорові плями.

Перша половина 1970-х

Формується тематика і неповторна манера малярства Ігнатова. Чи не найбільш глибоко у його образність сягнула Ганна Заварова, написавши: «Парадоксальність – невід'ємна властивість ігнатівської думки і стрижневий елемент його поетики. Сутність парадоксу – у ігровий динаміці зсувів і зрушень: з насиджених місць зриваються поняття і значення, перемішуються і стикаються різні смислові рівні. Слово це робить легко, але зображенню не так просто знайти свободу смислових трансформацій. Воно стабільніше за своєю суттю, підпорядковане об'єднуючій владі площини-простору. Відпускаючи його на волю, пориваючи з «уявною» його стабільністю заради справжнього – сталості змін і перетворень, художник звільняє зображення від сили земного тяжіння. У створеному ним ігровому просторі персонажі і предмети, кольорові плями і лінії поводяться на рідкість розкуто: ширяють, летять, біжать, танцюють, легко, на ходу обмінюючись смислами і значеннями. Оголюється одвічна символічна природа зображення. Невловимою стає грань між живим і неживим, розумним і ірраціональним, реальним і фантастичним, поетичним і брутальним. Будь-який елемент картини багатозначний і тяжіє до змін. Все, по суті, перетворюється в пластичний троп – композиція, колір, світло, лінія, фактура, сюжет, і навіть сам міф. Як метафори сприймаються і наскрізні мотиви живопису Ігнатова: Гра, Музика, Місто, Персонаж, Квіти...»3

Розпочинає довготривалу співпрацю з письменником Всеволодом Нестайком. Серед проілюстрованих Ігнатовим книжок Нестайка «Одиниця з обманом» (1976), «П’ятірка з хвостиком» (1985), «Скринька з секретом або Таємниці квартири номер сім» (1987), «Казкові пригоди Грайлика» (1994).

1974

Стає членом Спілки художників УРСР.

1977

У Москві проходить перша персональна виставка художника. Місце її проведення невипадкове – у цьому місті багато шанувальників творчості Ігнатова, з-посеред яких найбільш відомий Володимир Висоцький.

1990-ті

Справжнє визнання до художника приходить за кордоном – персональні виставки його творів проходять у Москві (1992), Аахені (1993), Бостоні (1994), Нью Джерсі (1995), Брюсселі (1996). Лише 1998 року проходить перша персональна виставка творів Ігнатова у Києві.

2004

Національний художній музей України влаштовує виставку малярства Ігнатова у своїх залах.

2016

Помирає 22 грудня у Києві.

/ Відео
/ переглянути всі
/ Бібліографія
  1. Горова Д. Поезія абсурду спекотного дня // Україна молода. 2004. 4 серпня.
  2. Заварова А. Неудобный человек // Детская литература. 1988. № 10.
  3. Заварова А. Постоянство перемен и превращений. Живопись Константина-Вадима Игнатова // Антиквар. 2016. № 7–8 (97). С. 52–61.
  4. Ігнатов В.-К. Я завжди малював для власного задоволення… // Книжковий клуб плюс. 2006. №. 4. С. 34–35.
  5. Інша історія. Мистецтво Києва од відлиги до перебудови: каталог виставки / упоряд. Г. Скляренко, М. Кулівник; НХМУ, Аукціонний дім «Дукат». Київ, 2016. 187 с.
  6. К.-В. Ігнатов: буклет виставки. Київ: Галерея «Ірена». 1997.
  7. Ламонова О. Люди, вещи и слова распадаются на части // Киевские ведомости. 1998. 13 июня.
  8. Плохих Я. [Про К.-В. Ігнатова] // Антиквар. 2016. № 7–8 (97). С. 58.
  9. Сидор-Гібелинда О. Історії, які оповідає Вадим-Костянтин Ігнатов // Єгупець № 27. Київ: ДУХ І ЛІТЕРА, 2018. С. 506–510.
  10. Сидор-Гібелинда О. Незалежні митці. Кін. 1980-х — початок ХХІ ст. // Нариси з історії образотворчого мистецтва України ХХ ст.: у 2 кн. / Інститут проблем сучасного мистецтва АМУ; ред. В. Сидоренко та ін. Кн. 2. Київ: Інтертехнологія, 2006. С. 558–593.
  11. Сидор-Гібелинда О. Здивувати — перемогти: книжкова графіка Вадима-Костянтина Ігнатова // Образотворче мистецтво. 2012. № 3/4. С. 94–95.
  12. Сидор-Гибелинда О. Парадоксов друг // Столичные новости. 2004. № 31–32. С. 94–95.
  13. [In]formal. Українське абстрактне мистецтво 1960–1980-х рр.: каталог виставки / Аукціонний дім «Дукат». Київ, 2018. 80 с.
/ ЗА ПІДТРИМКИ
/ КОНТАКТИ
archive.UU@gmail.com