Котков Ернест

/ Життєпис

1931

Народився 3 березня у Києві. Батько, Іван Котков, закінчивши Київський інженерно-будівельний інститут, на початку 1930-х років бере участь у проектуванні генплану Харківського тракторного заводу та одного із корпусів Дніпробуду. Родина часто переїздить, живучи то у Москві, то у Полтаві, то в Одесі.

1949–1955

Навчається у Київському державному художньому інституті, обравши майстерню плаката Василя Касіяна та Федора Самусєва. Знайомиться з Валерієм Ламахом, старшим студентом тієї ж майстерні. Згодом у тісній співпраці вони виконають низку монументальних творів у Києві, Жданові (нині Маріуполь), Дніпродзержинську (нині Кам’янське), Єсентуках тощо.

З 1950 року бере участь у виставках плаката.

Після 1955

Після закінчення інституту працює у галузі політичного плаката, бере участь у всесоюзних виставках і конкурсах, неодноразово здобуваючи нагороди. Його роботи публікуються в офіційному альбомі «Український радянський плакат» (1957), виданому з нагоди 40-річчя СРСР, а також друкуються масовими накладами у державних видавництвах. Все це не заважає художнику захоплюватися джазом, цікавитися світовим модерним мистецтвом та експериментувати самому. Як і В. Ламаху, на початку своєї кар’єри Коткову вдавалося органічно поєднувати роботу в офіційному руслі з альтернативними творчими пошуками.

1958

Вступає до Спілки художників УРСР.

1960-ті

Зосереджує свою діяльність на монументально-декоративному мистецтві, паралельно займаючись живописом і графікою. Багато років потому Олексій Титаренко, який одним із перших покаже три роботи Коткова цього періоду на етапній виставці «Шістдесят з 60-х» (1993), з властивою йому емоційністю скаже: «Мені шкода тих, хто не бачив живопису Коткова 60-х. Маленькі полотнинки, що стоять стопочкою під стінкою його майстерні на Горького. Дивовижно чиста нота, взяти яку вдруге, мабуть, просто неможливо. Ніжна, ласкава така „монументальність“ — визнаний майстер „монументалки“ станковими картинками бавився для душі, сім’ї, друзів — тепер виходить для „Живопису“»1.

1959–1960

Разом з В. Ламахом та О. Семенком працює над триптихом «Возз’єднання» (темперний розпис) для виставки «Радянська Україна» в рамках Декади української літератури та мистецтва у Москві.

1959–1961

У співпраці з В. Ламахом та І. Литовченком створює декоративні панно в інтер’єрах Київського річкового вокзалу, зокрема «Дніпро — торгівельний шлях», «Богдан Хмельницький», «Жовтень» (зал очікування), «Україна», «Праця», «Відпочинок» (ресторан), «Чайки над водою» (вестибюль); виконує композиції у техніці сграфіто, а також оформлює фасад (врізаний контур, інкерманський камінь).

1962

У співпраці з В. Ламахом та І. Литовченком оформлює інтер’єри та фасад головного корпусу Інституту фізіології рослин і генетики АН УРСР у Києві.

1963

Спільно з В. Ламахом оформлює два зали ресторану «Метро» на вул. Хрещатик.

1964–1965

Разом з В. Ламахом та І. Литовченком створює декоративні панно в аеропорту «Бориспіль», зокрема «Ікар» (зал очікування) та «Мир, труд, щастя» (вестибюль).

1966

У співпраці з В. Ламахом та І. Литовченком оформлює інтер’єри та екстер’єр Палацу культури «Іскра» Жданівського заводу важкого машинобудування (нині «Азовмаш», Маріуполь).

1967

Спільно з В. Ламахом оформлює інтер’єри та екстер’єр питної галереї джерела мінеральної води № 4 в Єсентуках.

1968

У співпраці з В. Ламахом створює мозаїчне панно «Симфонія праці» на торцевій стіні житлового будинку № 21 по Брест-Литовському шосе у Києві (нині просп. Перемоги).

1969–1971

Разом з В. Ламахом працює над оформленням Палацу культури «Хімік» у Дніпродзержинську. Створює панно «Мистецтво» на парковому фасаді будівлі та вітраж «Наука» в інтер’єрі.

1970-ті

Виконує низку монументально-декоративних композицій, у яких намагається, на думку Олени Корусь, максимально індивідуалізувати архітектурний простір, зробити його легким і динамічним водночас. Серед них мозаїки в одному із цехів столичного заводу ЗБК-1 (1972), Республіканському будинку моделей трикотажних виробів «Хрещатик» у Києві (1973, частково не збереглися), Київському державному інституті фізкультури (1979, частково не збереглися).

Фотографії монументальних творів Коткова публікуються в альбомах і часописах, зокрема в авторитетному журналі «Декоративное искусство СССР».

Персональні виставки проходять у 1970 та 1973 роках, до останньої було видано каталог творів художника.

1980-ті

У монументально-декоративній сфері продовжує творчі пошуки попереднього десятиліття, поєднуючи рельєфи з мозаїкою або розписом. У співавторстві з М. Бартосіком створює об’ємно-просторову композицію «Пробудження» та дитячий майданчик «Хай завжди буде сонце» у Кузнецовську (нині Вараш, 1981), композицію «Метеорит» у Дніпропетровську (нині Дніпро, 1983), а також оформлює станцію метро «Либідська» у Києві (1984).

1985 року завершує композицію «Дніпровські хвилі» у Дніпропетровську (нині Дніпро), яку 2019-го року було варварськи знищено.

1987

Бере участь в одній з перших в Україні незалежних виставкових ініціатив творчого об’єднання художників-монументалістів «Погляд» у стінах Київського політехнічного інституту, демонструючи свої живописні твори.

1986–1988

Створює стелу «Пам’яті загиблих чорнобильців», встановлену на одній з площ житлового масиву Троєщина у Києві. Інші площі цього району згодом прикрасять об’ємно-просторові композиції Коткова «Букет (Пам’яті В. Висоцького)», «Водограй», «Квітка папоротника» (не збереглася).

1990-ті

Зосереджується на малярстві й графіці. Експонує свої твори на родинній виставці у трапезній Михайлівського Золотоверхого монастиря (1992, спільно з дружиною Валентиною та сином Ігорем), проводить персональну виставку в Музеї-майстерні І. Кавалерідзе (1999).

2000-ні

Роботи Коткова експонуються на персональних виставках у ЦСМ «Совіарт» (2002), галереї «36» (2004), Музеї сучасного образотворчого мистецтва України (2008), а також на численних колективних виставках в Україні та за кордоном.

2012

6 жовтня помирає у Києві.


1 https://kiev.vgorode.ua/event/vystavky/235175-ernest-kotkov

/ Бібліографія
  1. Базазьянц С. Украинские монументалисты. От количества к качеству // Декоративное искусство СССР. 1978. № 5. С. 14–23.
  2. Династія Коткових // Український літопис ХХІ століття: Визначні імена і підприємства держави Україна. [Київ, 2008.] С. 134–137.
  3. Діалог через віки. До 100-ліття хрещення Русі: каталог виставки / Міністерство культури УРСР, Український фонд культури, Київська організація Спілки художників України. Київ, 1988. С. 30.
  4. Ернест Котков. Живопис, колаж: буклет до виставки / Музей сучасного образотворчого мистецтва України. Київ, 2007.
  5. Ернест Іванович Котков: каталог. Київ, 1973.
  6. Інша історія. Мистецтво Києва од відлиги до перебудови: каталог виставки / упоряд. Г. Скляренко, М. Кулівник; НХМУ, Аукціонний дім «Дукат». Київ, 2016. 187 с.
  7. Канаш В. Эрнест Котков, который не дает себе засохнуть // Зеркало недели. 1999. № 32.
  8. Котков Ернест Іванович // Словник художників України. Київ: Головна редакція УРЕ, 73. С. 115–116.
  9. Котков Ернест Іванович // Художники України: енциклопедичний довідник. Вип. 1 / авт.-упоряд. М. Лабінський; Інститут проблем сучасного мистецтва АМУ. Київ: Інтертехнологія, 2006. С. 304.
  10. Корусь Е. «Симфония труда». Монументальные произведения Валерия Ламаха и Эрнеста Коткова // Антиквар. 2016. № 7–8 (97). С. 76–97.
  11. Монументальное и декоративное искусство в архитектуре Украины: альбом. Киев: Будівельник, 1975. С. 72, 74, 78–81.
  12. Монументальное искусство СССР. Москва: Советский художник, 1978. С. 202.
  13. Петрова О. Вільна творчість Ернеста Коткова // Петрова О. Третє Око: Мистецькі студії: Монографічна збірка статей / Ін-т проблем сучас. мистец. НАМ України. Київ: Фенікс, 2015. С. 263–266.
  14. Петрова О. Творчість Ернеста Коткова // Fine Art. 2009. № 4 (9). С. 70–73.
  15. Попова Л. Художники-монументалисты Украины // Советское монументальное искусство’73. Москва: Советский художник, 1975. С. 28–40.
  16. Попова Л., Цельтнер В. Котков Эрнест Иванович и Ламах Валерий Павлович // Очерки о художниках Советской Украины. Москва: Советский художник, 1980. С. 106–125.
  17. Радецкий М. Картина-портрет. Украинская Эллада // Антиквар. 2014. № 1–2 (80). С. 94–104.
  18. Русакевич Я. Дорога, пыль. Ушли шаги… [Одно из последних интервью Эрнеста Коткова] // MUZA-UA. 2013. Июль. С. 38–40.
  19. Советское монументальное искусство. Москва: Советский художник, 1977. С. 19, 31, 35.
  20. Трахтенберг И. В вечном поиске: Юбилейное эссе о мастере и друге // 2000. 2007. № 23 (369).
  21. Український радянський плакат. Київ: Державне видавництво образотворчого мистецтва і музичної літератури УРСР, 1957.
  22. Український політичний плакат: [альбом] / авт.-упор. Л. Владич. Київ: Політвидав України, 1981. 199 с. Іл. № 67–69, 76.
  23. Цельтнер В. Эрнст Котков // Декоративное искусство СССР. 1986. № 9. С. 28–29.
  24. Шістдесят з 60-х: каталог виставки / упоряд. О. Мітякіна; Комітет мистецтв КМДА, Спілка художників України, ККЦ «Київ». Київ, 1993. 6 с.
  25. Шостя В. Котков Ернест Іванович // Енциклопедія сучасної України: у 30 т. / Енциклопедія НТШ, ІЕД НАН України. Т. 15. Київ, 2014. С. 21.
  26. Эрнест Котков // VGORODE.UA. 2013.
  27. Ansichten: Arbeiten von Monumentalkunstlern aus Kiew: Ausstellung / Ukrainische Gesellschaft für Freundschaft und Kulturelle Beziehungen mit dem Ausland; Haus der sowjetischen Wissenshaft und Kultur. Berlin, 1989.
  28. [In]formal. Українське абстактне мистецтво 1960–1980-х рр.: каталог виставки / Аукціонний дім «Дукат». Київ, 2018. 80 с.
/ ЗА ПІДТРИМКИ
/ КОНТАКТИ
archive.UU@gmail.com